Безбожний римський цар Декій (відомий гонитель християн; царював з 249-261 роках), бажаючи усіх звернути у свою згубну ідолопоклонницьку віру, послав по всіх округах свого царства указ - всіх християн примушувати до ідолослужіння і куштування жертов, а неслухняних судити і страчцвати. Коли цей указ був отриманий правителем Африки Фортунатіаном, він, сівши на суддівському місці і скликавши до себе весь народ, оголосив:

- Принесіть жертву богам, в іншому випадку, будете жорстоко замучені і загинете лютою смертю.

При цих словах правитель показав знаряддя тортур, і багато хто побачивши їх налякалися і відреклися від віри Христової. Деякі ж з вірних, числом сорок, твердо зважилися померти за Христа і з відвагою говорили один одному:

- Будемо міцні, браття, не відцураємось від Христа Бога нашого, щоб і Він не зрікся від нас перед Отцем Своїм Небесним і святими Ангелами Своїми. Будемо пам'ятати, що сказав Господь: "І не бійтеся, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше Того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєні" (Мт. 10:28). Коли раби Христові підбадьорювали один одного такими словами, Фортунатіан сказав їм:

- Дивуюся, яким чином ви, люди зрілого віку і розуму, дійшли до такого безумства, що визнаєте за єдиного Бога і царя Того, Кого юдеї розіп'яли як лиходія.

Святий Терентій відповідав йому за всіх:

- Коли б ти, управителю, залишивши ідольську оману, пізнав силу Христа Розп'ятого, то вклонився б і служив Йому, бо Він є Син Божий Великий, Милосердний і Милостивий; за вподобанням Бога, Отця Свого, Він зійшов на землю, з'єднав Божество Свої людством і для нашого спасіння добровільно перетерпів Хреста.

А намісник мовив:

- Принесіть жертву богам, інакше спалю ваше тіло, і знищу вас.

- Чи залякуванням думаєш настрашити нас? - відповідав святий Терентій. - Ні, ми не на стільки слабкі, щоб залишити безсмертне життя і Подавця його і вклонитися ідолам. Роби швидше, що хочеш робити, винаходь для нас муки, бо ми, раби Христові, тверді та незрадні.

Тоді правитель з гнівом наказав роздягнути їх і вести в ідольський храм. Ідоли ж були прикрашені золотом і сріблом і дорогими шатами. Увійшовши в храм, правитель сказав святим:

- Принесіть жертву могутньому богу Геркулесу, бо велика його сила і славна велич.

- Помиляєшся, - сказав святий Терентій, - боги твої - камінь і дерево, мідь і залізо, і прикрашені золотом, щоб спокушати людей і відводити їх від вічного життя, бо вони не бачать, не говорять, не чують і не ходять, тому що злиті і сформовані руками людськими; Скажи, чи можуть ваші боги допомогти собі самі або покарати своїх кривдників? А якщо вони собі допомогти не можуть, то яким чином будуть допомагати нам? Пс.113: 16 - "такі, як вони так ті, хто їх і все, що сподіваються на них".

Почувши ці слова, правитель наказав Терентія, Африкана, Максима і Помпея ув'язнити, і щоб їх пильно стерігли, сказавши:

- Завтра застосую їм випробування.

Блаженного ж Зинона, Олександра, Феодора та інших, всього в кількості 36, велів привести в судилище поблизу ідольського храму і сказав їм:

- Від першої вашої суперечки словами не вийшло ніякого успіху та користі, тому нині послухайте мене і принесіть жертви великому богу Геркулесу.

Святі відповідали:

- Ми багато разів говорили, що ми християни; це ти дізнався з перших питань, і ти ніколи не можеш переконати нас поклонитися нечистим ідолам.

А намісник спитав:

- Якщо не хочете слухати моїх благань добровільно, то примушу вас силою для виконання наказу непереможних царів, - і наказав їх нещадно бити сучкуватим хмизом і сухими жилами.

Святі ж мученики, піднісши руки до Неба одноголосно кликали:

- Поглянь на нас, Господи, Боже наш, допоможи рабам Твоїм і визволи нас від лукавого.

Почувши це, правитель велів бити їх сильніше, так що слуги багато разів перемінювався і не вистачило хмизу і жилок. Тоді правитель велів бити їх палицями, і хоча оголилися вже самі нутрощі мучеників, але обличчя їх були настільки світлі й веселі, що всі дивувались непереможному терпінню та мужності святих. Після бичування правитель сказав їм:

- Принесіть жертву богам, тоді я відпущу вас.

Святі мовчали, а він у гніві наказав розжарити залізні прути й палити плечі їхні, а рани поливати оцтом, змішаним із сіллю, і розтирати сукняним ганчірками. Тоді святі Христові мученики, споглянувши на Небо, сказали:

- Господи, Боже наш, Який врятував від печі вогненної трьох юнаків: Ананію, Азарію і Мисаїла, і визволив від вуст левових Даниїла, який врятував Мойсея від рук фараона і святу Феклу (свята першомучениця Фекла, пам'ять якої святкується 24 вересня) захистив від вогню і звірів, що подаєш улюбленим Своїм торжество над ворогами, що з мертвих Пастиря овець Великого Господа нашого Ісуса Христа (Євр.13: 20), що явив нам багато і різноманітних благодіянь, що створив світ і простягнув небо як шкіру, "обчислюєш кількість зірок; всіх їх називаєш іменами їх" (Пс.146: 4), Який поширив істинне вчення віри аж до краю землі, - почуй нас молимось Тобі, і визволи нас від бід наших, бо Твоя є слава навіки. Амінь.

Ще не закінчили вони молитву, як правитель, сповнившись люті, знову наказав повісити їх і стругати залізними кігтями, і полилася кров потоками з ребер їх, та не дивлячись на насилля мук, вони нітрохи не слабшали, бо Бог стверджував їх і подавав їм кріпость і силу. І сказав їм правитель:

- Чи напоумили вас тортури, і чи готові ви відступити від божевілля свого? Або ще перебуваєте у вашому лукавстві?

Святі нічого не відповідали, а правитель з люттю сказав:

- Вам кажу, нечестиві!

Тоді святі, споглянувши на Небо, сказали:

- Боже Всесильний, що пролив колись вогонь на місто Содом за його беззаконня, знищ і нині цей безбожний храм нечестивих богів за правду Твою.

При цих словах вони створили хресне знамення на чолах і дмухнули у напрямку до капища, і зараз ідоли попадали в ньому з великим гуркотом і розсипалися в прах. Тоді святі мученики сказали правителеві:

- Бачиш, які боги твої; де нині міцність і сила їх? Чи могли вони захистити себе?

Незабаром впав і храм і зруйнувався до основи. Тоді правитель, в страшному гніві за розорення храму та ідолів, наказав святим мученикам відрубати голови. Вони ж зраділи такому вироку, славили Бога і з радістю пішли на місце страти, і тут, схиливши коліна, охоче простягли шиї свої під меч заради Христа, і померли від меча. Віруючі взяли святі їхні тіла і поховали на святому місці.

Після вбивства цих святих мучеників, правитель наказав привести до себе святого Терентія, Африкана, Максима і Помпея і сказав їм:

- Принесіть жертву богам, а інакше загинете лютою смертю, і ніхто вас не може звільнити з моїх рук.

Святі відповідали:

- Ми - християни, і на Христа поклали надію нашу; демонам ж не поклонимося і не послужимо богам твоїм, і мук твоїх не боїмося. Призначай нам тортури, які хочеш; ми віруємо Богові нашому, що ти будеш переможений нами, як диявол переможений Христом, який дасть нам силу перемогти зло твоїх намірів.

Правитель наказав святих мучеників відвести знову до в'язниці, покласти на величезні важкі залізні колоди і закувати їм руки і ноги в залізні ланцюги, і в такому вигляді покласти їх на залізні тризубці, постеливши їх на підлозі, до темниці ж нікого не пускати, щоб хто не приніс їм їжі. Коли святі знаходилися в таких муках, молилися Богу, опівночі засяло у темниці світло, і Ангел Господній з'явився їм і сказав:

- Терентію, Африкане, Максиме і Помпею, раби Бога Всевього, встаньте і підкріпіть ваші тіла.

Це сказавши, Ангел доторкнувся до їхніх кайданів, і вони тієї ж миті спали з них, і з'явилася перед ними трапеза, повна всяких страв.

І сказав Ангел:

- Відпочиньте і прийміть їжу, яку Христос послав вам.

Святі, благословляючи Христа Бога, підкріпилися їжею і питвом, віддавши подяку Владиці своєму. Правоохоронці, побачивши світло в темниці, увійшли всередину і побачивши святих мучеників радіючих і веселих, донесли про те правителю. Правитель, вранці викликавши мучеників на суд, сказав їм:

- Чи не напоумили вас тортури і чи не готові ви відступити від божевілля вашого? Приступіте до богів і поклоніться їм.

Святий Терентій відповідав:

- Збережи нас Боже, від цього безумства, - нас і усіх, хто любить Бога, бо "немудре Боже мудріше людського" (1Кор.1: 25), і людська мудрість є безумством перед Богом. Нерозумні були б ми, якби, залишивши Бога, вклонилися демонам, як робиш ти.

Правитель, розгніваний цими словами, звелів повісити їх на шибениці і стругати залізними кігтями. Зазнаючи такого катування, святі молилися Богу і говорили:

- Ісусе Христе, Сину Божий, що Живеш повіки, світло християн, міцна надіє наша, будь з нами і допоможи нам і не осором нас, стражденних ради Ймення Твого Святого.

Молячись так, вони не відчували мук, бо Христос полегшував їм біль.

Потім правитель велів знову кинути їх до темниці і, закликавши волхвів і чародіїв, що вміють заговорювати звірів і змій, наказав їм за допомогою заклинань зібрати найбільш лютих тварин, - гаспидів, єхидн і зміюк і кинути їх разом з мучениками до в'язниці. Але змії, повзаючи біля ніг святих мучеників, не торкалися до них і не завдавали шкоди їм, а святі оспівували і славили Бога. Так вони провели у в'язниці з плазунами три дні і три ночі, а на четверту добу вночі правитель послав довідатись, чи вбиті мученики гадюками. Але коли посланці підійшли до в'язниці дверей, почули, що святі в'язні співають і славословлять Бога. Бажаючи точніше дізнатися, що відбувається у в'язниці, вони вийшли на дах і, розкривши його, побачили, що святі сидять, а Ангел Божий не допускає гадів наблизитися до мучеників. Побачивши це, вони жахнулися і миттю повідомили про бачене правителю.

Рано вранці правитель велів заклинателям видалити з в'язниці змій, гаспидів та єхидн і все земних плазунів, а мучеників привести на суд. Коли заклинателі прийшли до темниці і стали говорити звичайні свої заклинання, гади не слухали їх, але з великою люттю всі кинулися до відкритих дверей на своїх заклинателів і пожалили їх до смерті, а також і всіх з ними людей. Після цього святі були приведені в судилище, та намісник, побачивши, що вони неушкоджені, розлютився і засудив їх до усікання мечем. Тоді страстотерпці сповнилися невимовної радості і, йдучи з радістю на смерть, співали:

- Ти врятував нас, Господи, від тих, що кривдять нас, і засоромив тих, хто ненавидять нас.

Слуги, що призвели їх на місце страти, виконували те, що їм було наказано, і сповідники Христові прийняли вінець мученицький. Побожні мужі прибрали святі тіла їх і з честю поховали неподалік від міста на славу Спасителя нашого Ісуса Христа, Який живе і царює на віки віків. Амінь.