Мученик Аврамій народився в Камській Болгарії (болгари жили між річками Волгою і Камою, згодом поступово втратили свою народність і змішалися з татарами, що їх перемогли) і вихований був у магометанській вірі, яку сповідували його співвітчизники. Він був людиною з великими коштами і займався торгівлею, був пристрасим до суєтних благ світу цього і чуттєвим до задоволень, був гостинним до мандрівників та жебраків. З ласки Божої Аврамій переконався в брехливості магометанської і в істинності християнської віри і став справжнім християнином. Сповідуючи віру Христову, він позостався непохитним у правилах навчання Спасителя і за те постраждав від своїх земляків. Коли він приїхав для торгівлі до їхнього, такзваного, великого граду Болгари, його схиляли і потім примушували відректися від Христа. На ці погрози блаженний Аврамій відповідав відмовою. Тоді болгари, розлютившись, ув'язнили на багато днів, а потім, бачачи непохитність його у вірі, відсікли йому спершу руки, потім ноги і голову. Мученицьки помер святий Аврамій 1 квітня 1229. Ярмаркуючі християни, ймовірно, Муромські купці, благоговійно поховали тіло страстотерпця на християнському кладовищі в Болгарії. Помітивши чудові зцілення хворих християн над його гробом, вони донесли про все благовірному великому князю Георгію Всеволодовичу і через рік відвезли тіло мученика до Володимира, де великий князь Георгій Всеволодович, дружина його, діти, Володимирський єпископ Митрофан, духовенство, народ зустріли мощі Аврамія й перенесли їх до обителі, яка звалася Княгинин монастир, і там поклали 6 березня 1230 в церкві Успіння Пресвятої Богородиці.

Після спочинку Аврамія місто Болгари майже ціле вигоріло. Руські літописці говорять, що цю пожежу Господь посилав як покарання за невинну кров Аврамія.