Іллінсько-Чернігівська ікона Божої Матері була написана у 1658 році іконописцем Григорієм Костянтиновичем Дубенським, у чернецтві Генадієм. У 1662 році в протягом 8 днів, з 16 по 24 квітня, від ікони стікали сльози. У тому ж році татари напали на Чернігів і розорили його. Опівночі вони увірвалися до Троїцької обителі, увійшли до церкви, перекинули всі ікони, взяли все начиння, але чудотворна ікона з усіма прикрасами залишилася недоторканою. Невидима сила не допустила нечестивців до святої ікони. Цариця Небесна не допустила також, щоб вороги увійшли в печеру преподобного Антонія Печерського, де ховалася братія обителі. Раптово, немов налякані незбагненним видінням, татари кинулися тікати.

Чудеса Божої Матері від Її Чернігівської ікони описав святитель Димитрій Ростовський (пам'ять 28 жовтня і 21 вересня) у книзі "Руно Зрошене". Пізніше про Чернігівську ікону Божої Матері писав святитель Іван Тобольський (+ 1715, пам'ять 10 червня). Чудотворний список Чернігівської ікони Божої Матері, що знаходився в Гефсиманському скиті Троїце-Сергієвої Лаври, прославився у 1869 році.