Святий апостол Варфоломій родом із Кани Галілейської, з числа 12-ти апостолів Христових. Після Зіслання Святого Духа в день П'ятидесятниці йому і апостолові Филипу (пам'ять 14 листопада) випав жереб проповіді Євангелія в Сирії і Малій Азії. Благовістячи, вони то розходилися по різних містах, то сходилися знову. Святого апостола Филипа супроводжувала сестра, діва Маріамна. Проходячи міста Сірії і Мізіі, вони перенесли багато скорбот і напастей, їх побивали камінням, ув'язнювали. В одному з селищ вони зустрілися з апостолом Іваном Богословом і разом вирушили до Фрігії. У місті Гієраполі силою своїх молитов вони знищили величезну єхидну, якій язичники поклоняємося як божеству. Святі апостоли Варфоломей і Филип з сестрою свою проповідь підтверджували багатьма знаменнями.

У Ієраполі жив чоловік, на ім'я Стахій, що впродовж 40 років був сліпим. Коли він отримав зцілення, то увірував у Христа і хрестився. Поголос про це рознісся по місту, і до будинку, де жили апостоли, зібралося багато народу. Хворі та біснуваті звільнялися від своїх недуг, багато хрестилися. Начальник міста наказав схопити проповідників і кинути до в'язниці, а будинок Стахія спалити. На суді язичницькі жерці виступили зі скаргою, що чужоземці відвертали народ від поклоніння вітчизняним богам. Вважаючи, що чарівна сила полягає в одязі апостолів, правитель наказав зірвати її. Діва Маріамна з'явилася в їхніх очах, як вогненний факел, і ніхто не смів торкнутися її. Святих засудили до розп'яття. Апостол Филип був піднесений на хрест вниз головою. Почався землетрус, розгорнута земля поглинула правителя міста, жерців та багато народу. Інші злякалися і кинулися знімати апостолів з хреста. Оскільки апостол Варфоломій був підвішений невисоко, то його зняли скоро. А апостол Филип помер. Поставивши Стахія єпископом Ієраполю, апостол Варфоломій і блаженна Маріамна залишили це місто.

Благовістячи Слово Боже, Маріамна пішла в Лікаонії, де мирно померла (пам'ять її 17 лютого). Апостол Варфоломій вирушив до Індії, там переклав з єврейської на місцеву мову Євангеліє від Матвія і навернув до Христа багато язичників. Він відвідав також Велику Вірменію (країна між річкою Курой і верхів'ями річок Тигру і Євфрату), де здійснив багато чудес і зцілив одержиму бісом дочку царя Полімія. У подяку цар послав апостолу дари, але той відмовився прийняти їх, сказавши, що шукає тільки спасіння душ людських. Тоді Полімій з царицею, зціленою царівною і багатьма наближеними прийняли Хрещення. Їх приклад наслідували жителі десяти міст Великої Вірменії. За підступами язичницьких жерців, брат царя Астіаг схопив Апостола у місті Албані (нині місто Баку) і розіп'яв вниз головою. Але він і з хреста не переставав звіщати людям благу звістку про Христа Спасителя. Тоді, за наказом Астіага, здерли з Апостола шкіру і відсікли голову. Віруючі поклали його останки в олов'яну раку і поховали. Близько 508 року святі мощі апостола Варфоломія перенесли до Месопотамії до міста Дари. Коли в 574 році містом заволоділи перси, християни взяли мощі Апостола і віддалилися до берегів Чорного моря. Але так як їх наздогнали вороги, вони були змушені опустити раку в море. Силою Божою рака чудово припливла до острова Ліпару. У IX столітті, після взяття острова арабами, святі мощі були перенесені в Неаполітанське місто Беневент, а в Х столітті частина їх перенесено до Риму.  

Про святого апостола Варфоломія згадується в житії Йосифа піснеписця (+ 883, пам'ять 4 квітня). Отримавши від однієї людини частина мощів апостола Варфоломія, преподобний Йосиф приніс їх до своєї обителі поблизу Константинополя і побудував в ім'я Апостола церкву, в якій поклав частину його мощів. Преподобний Йосиф горів бажанням скласти на честь святого хвалебні пісні й усередині молив Бога дарувати йому здатність до складання їх. У день пам'яті апостола Варфоломія преподобний Йосиф побачив його у вівтарі. Той покликав Йосифа, взяв з престолу святе Євангеліє і поклав йому на груди зі словами: "Нехай благословить тебе Господь, піснеспіви твої нехай насолоджують всесвіт". З того часу преподобний Йосиф почав писати гімни і канони і прикрасив ними не тільки свято Апостола, але й дні пам'яті багатьох інших святих, склавши близько 300 канонів. Святителі Іван Златоуст, Кирило Олександрійський, Єпіфаній Кіпрський і деякі інші вчителі Церкви вважають апостола Варфоломія за одну особу з Нафанаїлом (Ін. 1, 45 - 51; Ін. 21, 2).