Святий мученик Христофор жив у III столітті і постраждав близько 250 року, при імператорі Декіі (249 - 251). Про життя і чудеса його існує багато різних повістей, пам'ять його шанується і в Східній, і в Західній Церквах. (Пам'ять мученика Христофора особливо шанується в Іспанії, де до його молитвам вдаються при заразних хворобах.) Про походження його говориться по-різному. За одними джерелами - він походить з ханаанеян, за іншими - кіноцефалів.

Святий Христофор був людиною високого зросту і надзвичайної сили, особа ж його було схоже на звіра. За переказами, святий Христофор спочатку мав гарну зовнішність, але, бажаючи уникнути спокус для себе і оточуючих, просив Господа дати йому потворне обличчя, що й здійснилося. До свого Хрещення він носив ім'я Репрев (негідний), що було пов'язано з його спотвореною зовнішністю. Ще до Хрещення Репрев ісповдував віру в Христа, і викривав тих, хто переслідував християн. За це він одного разу був побитий якимось Вакхом і прийняв побої зі смиренністю. Незабаром після цього були надіслані 200 воїнів, щоб привести його, відомого силача, до імператора Декія. Репрев підкорився без опору. В дорозі відбулися чудеса: суха тростина в руці святого розцвіла, за його молитвою помножилися калачі, яких бракувало в мандрівників, подібно множенню хлібів Спасителем в пустелі. Воїни, що супроводжували Репрева, були вражені чудесами, увірували в Христа і разом з Репревом були хрещені антіохійським єпископом Вавілою.

Коли святий Христофор був приведений до імператора, той вжахнувся його зовнішностю й вирішив змусити його відректися від Христа не насильством, а хитрістю. Він закликав двох жінок-блудниць, Калиникію і Акилину, наказав їм схилити Христофора до зречення від Христа і добитися згоди його принести жертву ідолам. Але жінки були самі навернені святим Христофором до віри у Христа і, повернувшись до імператора, оголосили себе християнками, за що були піддані жорстоким катуванням і померли мученицями. Декій засудив до страти також посланих за святим Христофором воїнів, які увірували в Христа. Імператор наказав кинути мученика в мідну розпечену скриньку. Проте святий Христофор не відчував страждань і залишився неушкодженим. Після багатьох жорстоких катувань мученику нарешті відрубали голову мечем. Це відбулося в 250 році в Лікії. Своїми чудесами святий мученик Христофор навернув до Христа до 50 тисяч язичників, про що свідчить святий Амвросій. Згодом мощі святого Христофора були перенесені в Толедо, а пізніше - в абатство Сен-Дені у Франції.