У мізерності відомостей про святу видний знак потаємного її життя і діяння. Відомо, що вона дочка Пантелеймона, старости вулиці Легощів у Великому Новгороді.

14 липня 1522 тіло її було знайдено нетлінним через 50 років після спочинку. За свідченням сучасника подій, «оповідала стара жінка Анастасія владиці Леоніду, що пам'ятає, як дівчину ту проводжали років з п'ятдесят ...», і після поховання її відбулися чудові зцілення. Новгородський літопис під 1572 роком оповідає, що за церквою святих Флора і Лавра «знайшли труну поверх землі і виявили в гробі тіло ціле (т.ч. ціле) та не все».

Після відкриття мощей архієпископ Новгородський Леонід урочисто встановив мощі святої у храмі святих мучеників Флора і Лавра. Того ж дня отримав зцілення від хвороби при гробі праведниці чотирирічний син піддячого Богдана Суворова, після чого були й інші зцілення. Ці зцілення стали підставою для канонізації святої. Свята діва Гликерія зображена на старовинному образі Новгородських чудотворців. Зверху ікони - зображення Софії - Премудрості Божої з майбутніми Богоматір'ю та Іваном Предтечею, потім йдуть шість рядів зображень святих Новгородської землі. Серед них у четвертому ряду - зображення преподобної Анни Новгородської, а в шостому ряду - святої праведної Гликерії. Біля Тихвинської церкви Московського Симонового монастиря в середині XIX століття був влаштований боковий вівтар на честь святої Гликерії.

Свята Гликерія - діва, вона з тих мудрих дів Євангельської притчі, які зібрали єлей для світильників своїх, щоб гідно зустріти свого Нереченого Христа. Цей єлей святих справ і подвигів допомогли зібрати попередні святої Гликерії жони Русі. Тому духовному погляду образ святої праведної Гликерії розкривається як світильник, що горів перед Богом.