Святі мученики Віт, Модест і Крискентія-годувальния постраждали за Христа в часі царювання імператора Диоклитіана (284 - 305). Святий мученик Віт був сином знатного вельможі сицилійського, язичника Гіласа. Ще юним хлопцем святий Віт загорівся полум'яною любов'ю до Господа Ісуса Христа, і завжди гаряче молився Йому. Господь дарував йому благодать чудотворення. Він зціляв хворих і навернув до Христа безліч язичників. Дізнавшись про це, правитель Валеріан закликав Гіласа і радив йому відвернути сина від віри в Христа. Саме в той час імператор видав указ про гоніння на християн, і тому не тільки юнак, але й весь будинок Гіласа міг постраждати. Але Гілас не зміг переконати святого Віта і став бити хлопця. Правитель Валеріан дізнався, що святий Віт відмовився принести жертву богам, і зажадав його до себе на суд. Перед судом святий отрок стійко сповідав свою віру і навідріз відмовився принести ідолам жертву. Його знову били. Коли правитель, даючи розпорядження про посилення мук, простягнув руку, вона негайно відсохла. За молитвою святого правитель отримав зцілення і, припинивши суд, віддав святого отрока Гіласа, наказавши будь-що-будь відвернути його від віри в Христа.

Щоб спокусити сина тілесним гріхом, Гілас оточив його розкішшю, привів до нього красивих дівчат. Святому подавали найсмачнішу їжу, влаштовували бенкети і забави, але бажаних результатів не добилися. Святий Віт не переставав молитися і просити допомоги Божої в спокусі. Йому з'явилися Ангели і молилися разом з ним. Коли Гілас увійшов до сина і глянув на Ангелів, він відразу осліп. Гілас дав обіцянку відректися від кумирів, і святий Віт зцілив його. Але, серце його стало запеклим, Гілас не виконав своєї обіцянки. Прихильність до сина перевернулась в ньому в ненависть, і він вирішив убити його. Щоб врятувати хлопчика, його вихователь святої Модест і годувальниця свята Крискентія, які були християнами, викрали його з батьківського дому. Біля річки вони побачили човен. Ангел увійшов разом із ними в човен і доставив їх в італійську область Луканію, де святі, ховаючись від мучителів, жили таємно. Святий отрок не переставав зціляти хворих і навертати язичників у християнство. Поголос про нього поширився і тут.

Святим Віту і Модесту довелося постати перед Диоклитіаном. Вражений красою юнака, він настійно умовляв його принести жертву богам. Святий отрок викрив безумство ідолопоклонство і видужав той біснуватий сина Діоклітіана. Імператор під умовою відречення від Христової віри запропонував святому Віту великі почесті, славу і багатство. Отрок відмовився і з колишньою мужністю сповідав себе християнином. Його ув'язнили разом зі святим Модестом. Коли в'язням з'явився Ісус Христос, зміцнюючи їх у подвигу і даруючи Свою допомогу, кайдани спали з їхніх рук. Вважаючи диво ворожбою, Диоклитіан розпорядився кинути святого Віта в котел з киплячим оловом. Святий стояв у ньому, як у прохолодній воді, і залишився неушкоджений. Тоді на нього був випущений величезний лев. Отрок осінив себе хресним знаменням, і звір покірно ліг біля його ніг і став лизати йому ступні. Святих мучеників повісили на стовпах і стругали залізними кігтями. Свята Крискентія вийшла з натовпу глядачів, сповідала себе християнкою і докорила імператору за жорстокість. До неї були застосовані такі ж муки. Святий Віт кликав до Бога: "Боже, спаси нас Своєю потужною силою та визволи нас". Почався землетрус. Багато язичники загинули під будівлею, що обрушилася, Диоклитіан в страху втік до свого палацу. Ангел зняв мучеників зі стовпів і переніс у Луканію. Святий мученик Віт помолився Богу, щоб Він в світі прийняв їх душі і не позбавив Своїх благодіянь всіх, які будуть творити їх пам'ять. З Неба був голос: "почута молитва твоя". Святі з радістю віддали Богу свої душі. Страждання святих мучеників Віта, Модеста і Крискентії здійснилися близько 303 року. Пам'ять цих святих здійснюється також 16 травня. Мощі святого Віта були перенесені до Праги. Святий благовірний князь В'ячеслав Чеський (пам'ять 28 вересня) спорудив на честь святого мученика Віта храм, в якому був згодом похований.