Преподобний Анувій, пустельник Єгипетський, під час гоніння на християн в IV столітті мужньо зазнав катування, але залишився живий і пішов у пустелю, де перебував до глибокої старості. Він заснував невеликий скит, в якому жив разом з шістьма ченцями, одним з яких був його брат Пимен (пам'ять преподобного Пимена Великого 27 серпня). Після того, як грабіжники розорили скит, вони ховалися в закинутому язичницькому капищі, давши слово протягом тижня не говорити один з одним. Преподобний Анувій весь тиждень вранці кидав камінь в обличчя статуї язичницького бога, а ввечері говорив їй: "згрішив, прости". Після тижня мовчання браття запитали авву Анувія, що означають його дії, і старий пояснив, що так як статуя не сердилась, коли він її бив, і не величалася, коли він просив у неї вибачення, так повинна жити і братія. За три дні до спочинку преподобного Анувія його відвідали пустинники Сур, Ісая та Павло, які просили старця, щоб він розповів їм про своє життя для збудування віруючих. Святий відповів: "Я не пам'ятаю, щоб я зробив що-небудь велике чи славне". Схиляючись на старанні прохання гостей, він все ж таки з глибоким смиренням розповів їм, що після того, як під час гоніння сповідав перед мучителями Ім'я Христове, він ніколи не опоганив уста неправедним словом, бо, сповідати одного разу Правду, не хотів вимовити брехні. Серце його завжди було наповнене спрагою спілкування з Господом, і він багаторазово споглядав Ангелів і святих угодників Божих, що стоять перед Господом; бачив і сатану і його ангелів, відданих вічному вогню; показані були йому і праведні, що насолоджуються вічним блаженством. На прикінці третього дня преподобний Анувій в духовній радості відійшов до Господа. Коли душа його возносилася на Небо, в повітрі чувся Ангельський спів.