Блаженний Ігор, Великий князь Чернігівський і Київський, у святому хрещенні Георгій, у 1146 році був розгромлений і захоплений в полон князем Ізяславом і заточений в одному з монастирів Переяславля Руського або Південного (нині Переяслав-Хмельницький). Далеко від суєти світу цього, важко хворий, він став розкаюватися в своїх гріхах і просив дозволити йому постригтися у ченці. 5 січня 1147 єпископ Переяславський Євфимій постриг його в чернецтво з ім'ям Гавриїл. Незабаром він одужав і був переведений в Київський Феодорівської монастир, де прийняв схиму з ім'ям Ігнатій і цілком віддався чернечим подвигам.

Але дух братовбивчої ненависті вирував над Києвом. Чернігівські князі, двоюрідні брати Ігоря, замислили заманити Ізяслава Київського в спільний похід - з тим, щоб захопити його або вбити. Змова відкрилася, коли князь був уже на шляху до Чернігова. Обурені кияни, дізнавшись про підступність чернігівців, обрушили помсту на ні в чому неповинного князя-схимника. 19 вересня 1147 святий Ігор був по-звірячому вбитий.

Господь прославив страждальця дивами. З благословення митрополита Климента Смолятича, ігумен Феодорівського монастиря Ананія здійснив поховання страстотерпця в храмі Київського Симонівського монастиря.

18 червня 1150, коли київський престіл був зайнятий Юрієм Долгоруким, його союзник, князь Чернігівський Святослав Ольгович, рідний брат убитого Ігоря, урочисто переніс святі мощі князя Ігоря на батьківщину, в Чернігів, де вони були покладені в раку "з теремом" у кафедральному Спаському соборі. Тоді ж було встановлене святкування пам'яті святого.