Благовірний князь Феодор Новгородський, старший брат святого Олександра Невського, народився у 1218 році. Княже служіння його рідній землі почалося в дуже ранньому віці; вже в 1229 році обидва брати були залишені в Новгороді їхнім батьком Ярославом Всеволодовичем як представники його влади. Не минуло й року, як юним княжичам довелося покинути Новгород: буйні новгородці ухвалили на віче призвати іншого князя. У 1230 під час голоду і мору новгородці знову запросили Ярослава. 30 грудня 1230 він учетверте сів на князювання в Новгороді, але сам пробув у місті лише два тижні, знову посадив там своїх синів і пішов у Переяславль-Заліський. У 1232 чотирнадцятирічний Феодор вже був покликаний послужити Богу не тільки молитвою, але і мечем: він брав участь у поході руських дружин проти язичницьких мордовських князів.

У 1233 за бажанням батька він повинен був вступити в шлюб з дочкою святого Михайла Чернігівського - Феодулією. Коли гості вже зібралися на весільний бенкет, наречений раптово помер. Після несподіваної смерті нареченого заручена з ним княжна залишила світ, постриглася в одному з суздальських монастирів і прославилася в чернечому подвигу як преподобна Єфросинія Суздальська (+ 1250, пам'ять 25 вересня).

Святий Феодор був похований в Юріївському монастирі у Новгороді. У 1614 році шведи, розоривши монастир, розбили гробницю князя і, знайшовши його цілим і незруйнованим, плюндруючи святі мощі, поставили тіло, "немов живого", біля церковної стіни. Новгородський митрополит Ісідор переніс його мощі в Софійський собор, де їх поклали в прибудові святого пророка Івана, Предтечі і Хрестителя Господнього.

Служба благовірному князю складена в 1787 р. митрополитом Петербурзьким і Новгородським Гавриїлом Петровим (+ 1801).