Святитель Кирило, архиєпископ Олександрійський, походив із знатної і благочестивої християнської сім'ї. Він вивчив світські науки, зокрема і філософію, але найбільше прагнув набути знання Святого Письма і істин християнської віри. В юності святий Кирило вступив у скит святого Макарія в Нітрійскіх горах, де пробув шість років. Патріарх Олександрійський Феофіл (385-412 рр.) висвятив його в сан диякона, зарахував до клиру і, бачивши його обдарованість, доручив виголошувати проповіді. 

По смерті патріарха Феофіла св. Кирило одностайно був обраний на патріарший престол Олександрійської Церкви. Видаляючи з середовища своєї пастви ворогів святої віри - юдеїв і язичників, святитель Кирило дбав і про утвердження своїх пасомих у вірі та благочесті. Його полум'яна ревність про чистоту християнського вчення і непохитна твердість у захисті віри особливо виявилися в боротьбі з Несторієм, який збурював своєю єрессю Церкву.

Святитель Кирило написав просвітницьке послання до Нестора і листи імператорові Феодосію Молодшому, папі Целестину I і до різних монастирів, спростовуючи повчання Несторія і викладаючи правдиве християнське вчення про втілення Сина Божого. На III Вселенському Соборі, скликаному в 431 році в місті Єфесі, головував святитель Кирило. Помер святитель у 444 році.