Преподобний Олександр, ігумен Куштський, Вологодський, народився близько 1371 у Вологді, в миру носив ім'я Олексій. Він був пострижений у Спасо-Кам'янному монастирі ігуменом Дионісієм Святогорцем, який ввів в обителі Афонський статут. Тут преподобний Олександр пройшов всі види послуху й суворого посту й був удостоєний сану ієромонаха. Постійно перебував він у праці та молитві. Братія дивилася на нього як на Ангела Божого, і це гнітило преподобного Олександра. Таємно вночі він залишив монастир і прийшов на побережжя річки Сянжеми, де був густий ліс і озеро. Тут він поставив собі келію і проводив життя в молитві та крайньому стриманні. Але мало-помалу до нього почали приходити люди. Преподобний Олександр пішов з цього місця на берег Кубенського озера, на гирлі річки Кушти. Тут в цей час жив преподобний Євфимій († бл. 1465; пам'ять 24 квітня). Святий Олександр запропонував йому обмінятися келіями. Святий Євфимій погодився і при прощанні залишив на благословення преподобному Олександру свій хрест. Тиха пустель дуже полюбилася преподобному Олександру. Підійшовши до озера, він завантажив хрест у воду, і просив Господа, щоб він зібрав тут ревнителів хресного шляху. Через деякий час до преподобного Олександра прийшов один старець, з яким він прожив 5 років. Коли прийшов третій брат, преподобний Олександр вирішив влаштувати храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Святий відправився в Ростов до архієпископа Діонісія (1418-1425) свого колишнього ігумена, який благословив улаштування храму. Одного разу, коли за відсутності Заозерського князя Димитрія Васильовича на його вотчину напали татари, п'ятеро з них прискакали до Куштської обитель. Преподобний Олександр спокійно зустрів їх і осінив хрестом. Татари впали, як мертві, і пролежали без почуттів кілька годин, поки преподобний Олександр не розбудив їх від заціпеніння Ім'ям Живоначальної Трійці.

По смерті князя Димитрія його вдова, княгиня Марія, яка дуже шанувала преподобного Олександра, пожертвувала як поминання за чоловіка село на користь обителі. Одного разу вона прийшла в обитель і увійшла в храм, де преподобний Олександр, з оголеними грудьми, яку терзали комахи, читав Псалтир. Преподобний засмутився таким її відвідуванням і сказав: "Не слід тобі, княгине, наглядати за нашим убозтвом". Княгиня смиренно попросила вибачення. Преподобний благословив її, але сказав: "Годуй свою убогість в домі". Повернувшись, княгиня занедужала й приїхала просити молитов про одужання. Але преподобний Олександр прозрів її кончину і сказав: "Хай готується до того життя". Через 20 днів княгиня Марія померла.

На монастирському току була зібрана пшениця. Один селянин вирішив поцупити мішок, але ніяк не міг підняти його. Преподобний застав його й сказав: "Даремно ти, сину мій, піднімаєш не під силу". Викритий злодій кинувся до ніг святого, просячи прощення, але преподобний Олександр звелів йому ще додати пшениці і, зробивши напучення надалі не брати чужого, благословив взяти мішок і йти з Богом. Прощений селянин легко поніс благословенну ношу, завдячуючи великодушності старця.

Передчуваючи близькість смерті, преподобний Олександр сказав перебуваючим з ним: "слабшаю я, а ви терпіть на цьому місці, зберігайте смиренність і взаємну любов". У недільний день він звершив Божественну літургію, причастився Святих Таїн. Потім зі сльозами на колінах молився за себе і за свою обитель і на 68 році мирно віддав свій дух Господеві 9 червня 1439.

За заповітом преподобного Олександра його тіло було покладено у південну сторону вівтаря. Рік по тому над його гробом виросло горобинове деревце. Одного разу на свято Успіння Пресвятої Богородиці селянський хлопчик відламав гілку від цього дерева і раптово рука його розболілася. Батьки з молитвою привели сина на гріб преподобного, і він зцілився. З тих пір народ став брати з дерева ягоди на зцілення. Учні побудували над гробом преподобного Олександра теплу церкву на честь святителя Миколая і освятили її в день пам'яті преподобного Олександра. Багато хворих, яких приводили до храму, бачили преподобного Олександра разом зі святителем Миколаєм, що моляться разом чи кадячи храм. Хворі отримували зцілення при гробі преподобного Олександра Куштського.