Набуття та перенесення святих мощів святителя Василія, єпископа Рязанського, було здійснено Рязанським архієпископом Феодоритом (1605 - 1617). У Смутний час Промислу Божому було завгодно прославити святителя Василія: 23 червня 1609 відбулося відкриття його святих мощів та перенесення їх до Успенського (згодом святого Різдва Христового) собору у Кремлі Переяслава Рязанського, який з часу єпископа Рязанського Іони II (1522 - 1547) був кафедральним.

Мощі святителя Василія були покладені під спудом на лівому крилосі, біля іконостасу. Тоді ж були складені тропар і кондак святителю. З цього часу ім'я святителя Василія "згадується у всіх церквах Рязанської єпархії". До нього вдаються як до "повсякчасного заступника свого, у біді, і напасті помічника". При архієпископі Мойсеєві (1638 - 1651), у 1638 році над мощами святителя Василія була влаштована кам'яна гробниця, а над нею поміщений муромський образ Пресвятої Богородиці - "Моління Василія". Відомо, що в цей час у рязанських храмах відбувалися молебні святителю Василію.

10 червня 1645 при архієпископі Мойсеєві вперше урочисто святкувалося перенесення мощів святителя. Особливо старанним шанувальником Рязанського Першосвятителя вважається архієпископ Мисаїл (1651 - 1655). За його велінням у 1653 році було зроблено напис на великій срібній водосвятній чаші: "Оця чаша в Переяслав Рязанський, в соборну церкву Успіння і святих страстотерпців Бориса і Гліба, і з поміж святих отця нашого Василія, єпископа Рязанського, чудотворця". У 1655 році святитель Василій був зображений на срібному хресті разом зі святим Іваном Предтечею і святителем Іоною, митрополитом Московським. У 1712 році за митрополита Стефана Яворського над місцем початкового поховання святителя Василія, у Борисоглібській церкві, була влаштована кам'яна каплиця ретельністю Піддячого Микити Алтухова.

У 1722 - 1723 роках за імператора Петра I відбулося формальне розслідування про святителя, після якого святитель Василій був зображений на іконі разом з іншими руськими святими. Митрополит Новгородський Димитрій (Сєченов) під час перебування єпископом Рязанським (1752 - 1757) склав службу святителю Василію, "взявши до уваги вже написані тропар, кондак і канон". При ньому ж над мощами святителя Василія була зроблена нова гробниця на зразок раки з іконою святителя. У 1782 році раку над мощами святителя Василія була чудово прикрашена архієпископом Рязанським та Зарайським Симоном (Лаговим) (1778 - 1804). У 1810 році при архієпископі Рязанському і Зарайському Феофілакті (Русанові) послідував Указ Святішого Синоду про святкування святителю Василію в Неділю Всіх святих. 4 жовтня 1836 був урочисто відкритий новий пам'ятник на місці набуття мощей святителя Василія, споруджений ретельністю титаря Борисоглібської церкви Симеона Панова. У 1871 році архієпископ Алексій (Ржаніцин, 1867 - 1876) перший раз відслужив Божественну літургію у Борисоглібській церкві в день пам'яті святителя Василія, 3 липня. При архієпископі Палладії (Раєві, 1876 - 1882) Указом Святійшого Синоду 1881 затверджені дні святкування пам'яті святителя Василія: 3 липня - в день блаженного спочинку та 23 червня - у день перенесення його святих мощів.

В даний час святитель Василій особливо шанується на Рязанській землі. У кожному храмі Рязанської єпархії є його ікона, а в більшості храмів, крім того, - настінне зображення святителя, що пливе по воді на мантії з Муромською іконою Богоматері в руках. У кафедральному соборі кожну середу ввечері йому здійснюється акафісний спів.