Преподобний Петро Афонський, грек за походженням, служив воєводою в імператорських військах і жив у Константинополі. У 667 році під час війни з сирійцями святий Петро був узятий в полон і ув'язнений у фортеці міста Самари на річці Ефраті.

Довгий час він томився в темниці і розмірковував про те, за які гріхи покараний Богом. Святий Петро згадав, що одного разу мав намір залишити світ і піти в монастир, але так і не виконав його. Він став дотримуватися у в'язниці строгого посту, старанно молитися і просив у святителя Миколая Чудотворця заступництва перед Богом. Святитель Миколай з'явився святому Петру уві сні і дав пораду закликати на допомогу святого Симеона Богоприїмця. Зміцнюючи в'язня в терпінні й надії, святитель ще раз явився йому уві сні. У третій раз він з'явився разом зі святим Симеоном Богоприїмцем наяву. Святий Симеон торкнувся жезлом ланцюгів святого Петра, і залізо при цьому розтануло, немов віск. Двері темниці розкрилися, і святий Петро вийшов на свободу. Святий Симеон Богоприїмець став невидимим, а святитель Миколай провів святого Петра до кордону грецької землі. Нагадавши про обітницю, святитель Миколай також став невидимим. Для прийняття чернечого образу при гробниці апостола Петра святий Петро пішов до Риму. Святитель Миколай не залишив його без своєї допомоги: він явився уві сні Римському Папі і розповів про обставини звільнення святого Петра з полону, наказавши Папі постригти колишнього в'язня у чернецтво.

Наступного дня, при багатолюдному скупченні народу під час Богослужіння, Папа голосно сказав: "Петре, який прийшов з грецької землі, якого святитель Миколай звільнив в Самарі з в'язниці, прийди до мене". Святий Петро постав перед Папою, який постриг його в чернецтво при гробниці апостола Петра. Папа вчив святого Петра правилами чернечого життя і тримав інока при собі. Потім він з благословенням відпустив святого Петра туди, куди Бог зволить його направити.

Святий Петро сів на корабель, що плив на схід. Мореплавці, під час зупинки сходивши на берег, просили святого Петра прийти помолитися в один будинок, де господар і всі домашні лежали хворі. Святий Петро зцілив їх своєю молитвою.

Уві сні святому Петру з'явилася Пресвята Богородиця і вказала місце, де він повинен був жити до кінця своїх днів - Святу Гору Афон. Коли корабель пропливав повз Афон, то зупинився сам по собі. Святий Петро зрозумів, що в цьому місці йому належить зійти, і зійшов на берег. Це було в 681 році. Преподобний Петро провів у безлюдних місцях Святої Гори, не бачачи нікого з людей, 53 роки. Одяг його зотлів, а волосся і борода відросли і покрили тіло замість одягу.

У перший час преподобний Петро багаторазово піддавався нападам бісівським. Намагаючись примусити святого покинути печеру, біси брали вигляд то озброєних вояків, то лютих звірів і гадів, готових роздерти відлюдника. Але гарячою молитвою до Бога і Матері Божої преподобний Петро перемагав бісівські напади. Тоді ворог почав діяти хитрістю. З'явившись під виглядом юнака, посланого до нього з рідного дому, він зі сльозами благав преподобного залишити пустелю і повернутися у свій будинок. Преподобний просльозився, але без коливань відповів: "Сюди мене привів Господь і Пресвята Богородиця, без Її дозволу, я звідси не піду". Почувши ім'я Матері Божої, біс зник.

Через сім років біс постав перед преподобним у вигляді світлого Ангела і сказав, що Бог повеліває йому йти у світ з питань просвіти та спасіння потребуваючих його керівництва людей. Досвідчений подвижник знову відповів, що без наказу Божої Матері не покине пустелі. Біс зник і більше не наважувався приступати до преподобного. Матір Божа з'явилася преподобному Петру уві сні разом зі святителем Миколаєм та сказала мужньому відлюдникові, що кожні 40 днів Ангел буде приносити йому Небесну манну. З того часу преподобний Петро 40 днів постив, а на сороковий день підкріплювався Небесною манною, отримуючи наснагу на подальше сорокаденне утримання.

Одного разу мисливець, що гнався за оленем, побачив нагого чоловіка, котрий обріс волоссям і підперезаний на стегнах листям. Він злякався і кинувся тікати. Преподобний Петро зупинив його і розповів про своє життя. Мисливець просив дозволу залишитися з ним, але святий відіслав його додому. Преподобний Петро дав мисливцеві рік для самовипробовування і заборонив розповідати про зустріч з ним.

Через рік мисливець повернувся з братом, одержимим бісом, і іншими супутниками. Коли вони ввійшли до печери преподобного Петра, то побачили, що він вже відійшов до Бога. Мисливець з гірким плачем розповів своїм супутникам про життя преподобного Петра, а його брат, як тільки доторкнувся до тіла святого, отримав зцілення. Преподобний Петро помер у 734 році. Його святі мощі перебували на Афоні в обителі святого Климента. Під час іконоборства вони були заховані, а в 969 році перенесені до Фракійського селища Фотоками. З ім'ям преподобного Петра Афонського пов'язаний священний заповіт Матері Божої про своє земний наділ - Святу Гору Афон, який і понині залишається в силі: "На Афонській Горі буде спокій його, бо це є жереб Мій від Сина Мого і Бога, даний Мені, щоб той хто ухиляється від людських обмов і духовні подвиги за силою своєю приймає, з вірою і любов'ю з глибини душі закликає ім'я Моє, там тимчасове своє життя проведе без печалі, і заради богоугодних справ своїх життя вічне отримає: бо дуже люблю це місце і бажаю тут примножити чин чернечий, і милість Мого Сина і Бога до всіх тамтешніх ченців не спустошиться на віки, якщо і вони дотримаються спасительних заповідей, поширю їх на Горі на південь і північ, і заволодіють нею від світу до світу, й імена їхні по всій землі під сонцем славнозвісними вчиню і захищу тих, хто там з терпеливістю в пості подвигом добрим трудитися буде".