Свята мучениця Акилина, уродженка фінікійського міста Бібл, постраждала при імператорі Диоклитіані (284 - 305). Батьки виховали її в християнському благочесті. Коли дівчинці було всього 12 років, Акилина переконувала одноліток-язичниць навернутися до Христа. Один зі слуг царського намісника Волусіана доніс, що вона вчить своїх одноліток не почитати релігію батьків. Свята отроковиця твердо сповідала перед намісником свою віру в Христа, і сказала, що не зречеться Його. Волусіан намагався домовленостями і ласкою вплинути на юну сповідницю, але, бачачи її твердість, велів віддати на катування. Святу Акилину били по обличчю, а потім, оголивши, бичували. Знущаючись, мучитель питав: "Де ж твій Бог? Нехай прийде і забере тебе з моїх рук". Свята відповідала: "Господь невидимо зі мною, і чим більше я страждаю, тим більше Він дає мені сил і терпіння".

Розпеченими прутами мучениці через вуха просверлили голову. Свята мучениця впала замертво. Мучитель вирішив, що дівчинка дійсно померла, і наказав викинути її тіло на поживу псам за містом. Вночі святій Акилині явився Ангел, торкнувся її і сказав: "Встань і будь здоровою. Іди і викрий Волусіана, бо як він сам, так і наміри його нікчемні перед Богом". Мучениця, підносячи хвалу Богові, піднялася неушкодженою, пішла до палацу намісника і з'явилася перед Волусіаном.

Побачивши святу Акилину, Волусіан з переляку покликав слуг і звелів сторожити її до ранку. Вранці він виніс святій Акилині смертний вирок як чаклунці, що не скорилася царським указам. Коли святу вели на страту, вона молилася і дякувала Богові, Який удостоїв її постраждати за Його Святе Ім'я. У відповідь на молитву почувся голос, що закликав її в Небесні обителі, і слідом за тим мучениця віддала дух свій Богу (+ 293). Кат боявся порушити наказ правителя, і вже померлій відсік їй голову. Християни з честю поховали тіло мучениці. Пізніше її мощі були перенесені до Константинополя і покладені в збудованому на її честь храмі.