Ікона Божої Матері «Троєручиця». У IХ столітті, під час іконоборства, за ревне шанування святих ікон преподобний Іван Дамаскін († бл. 780; пам'ять 17 грудня) був обмовлений імператором Левом III Ісавром (717-740) перед дамаським каліфом в державній зраді. Каліф наказав відсікти кисть руки преподобного і повісити її на ринку. До вечора святий Іван, випросивши у каліфа відрубану кисть, доклав її до суглобу та й упав ниць перед іконою Божої Матері. Преподобний просив Владичицю зцілити руку, яку писав на захист Православ'я. Після довгої молитви він задрімав і побачив уві сні, що Пречиста звертається до нього, обіцяючи швидке зцілення. При цьому Мати Божа повеліла йому без ліні трудитися цією рукою. Пробудившись від сну, преподобний Іван побачив, що рука непошкоджена. З вдячності за зцілення святої доклав до ікони зроблену з срібла руку, від чого ікона і отримала назву «Троєручиця». За переказами, преподобний Іван написав подячну пісню Матері Божої «Тобою радіє, Благодатна, будь-яке творіння», яка є задостойником на Літургії святого Василія Великого.

Святий Іван Дамаскін прийняв чернецтво в Лаврі преподобного Сави Освяченого і передав туди чудотворну ікону. Лавра дарувала ікону «Троєручиці» на благословення святителю Саві, архієпископу Сербському († 1237; пам'ять 25 січня). Під час навали турків на Сербію християни, бажаючи зберегти ікону, доручили її піклуванню Самій Матері Божої. Вони поклали її на осла, який без погонича прийшов на Афон і зупинився перед Хилендарським монастирем. Іноки поставили ікону в соборний храм. Під час розбіжностей при виборі настоятеля Матір Божа благоволила Сама прийняти настоятельство, та Її свята ікона зайняла ігуменське місце в храмі. З тих пір в Хилендарській обителі обирається тільки намісник, а ченці, за монастирським звичаєм, отримують від святої ікони благословення на всі послухи.