Святитель Діонісій, архієпископ Суздальський, в миру Давид, був ченцем Києво-Печерської обителі, звідки з місцевим благословенням - іконою Божої Матері з майбутніми преподобними Антонієм і Феодосієм - прибув на Волгу. Недалеко від Нижнього Новгороду святий Діонісій викопав печеру і трудився в повному мовчанні. До святого подвижника поступово стікалася браття, і він близько 1335 року заснував монастир на честь Вознесіння Господнього. Учнями святого Діонісія були преподобні Євфимій Суздальський (пам'ять 14 квітня) і Макарій Жовтоводський, Унженський (пам'ять 25 липня). У 1352 році святий старець послав дванадцять чоловік зі своєї братії в "верхні міста і країни, куди Бог благословить кого" для духовної просвіти народу і заснування нових обителей. Високий благотворний вплив мала обитель святого Діонісія на жителів Нижнього Новгорода. У 1371 році святий постриг у чернецтво сорокарічну вдову князя Андрія Костянтиновича, за прикладом якої прийняли чернецтво багато "бояринь: жінки, і вдовиці, і дівчата".

У 1374 році святий Діонісій був удостоєний єпископського сану. Роки його святительського служіння припадають на знаменний час - Русь піднімалася скинути татарське ярмо. 31 березня 1375 року полонений жителями Нижнього Новгорода татарський воєначальник, опинившись на єпископському дворі, вистрілив з лука у святителя Діонісія. Але Господь зберігав Свого обранця - стріла зачепила лише єпископську мантію. У 1377 році за благословенням і, можливо, під редакцією святителя Діонісія ченцем Лаврентієм було складено знаменитий Лаврентіївський літопис, який надихав Русь на визвольну боротьбу.

В 1379 році, оберігаючи честь першосвятительської кафедри, святитель Діонісій, один з усіх єпископів, зібраних в Москві за наказом князя, виступив проти обрання на митрополита князівського ставленика - сумновідомого архімандрита Мітяя.

У тому-ж 1379 році святитель Діонісій виїхав до Константинополя з протестом з приводу наміру обрати Мітяя і у справі єретиків-стригольників. На греків святитель справив сильне враження своєю високої духовною налаштованістю і глибоким знанням Священного Писання. Патріарх Нил, називаючи святителя "воістину Божою і духовною людиною", писав, що сам бачив його "піст і милостині, і бдіння, і молитви, і сльози, і багато ще  чого доброго". З Константинополя святитель Діонісій надіслав для соборів Суздаля і Нижнього Новгорода два списки з ікони Богоматері - Одигітрії. У 1382 році святитель отримав від патріарха титул архієпископа. Повернувшись на Русь, святитель їздив у Псков і Новгород для боротьби з єрессю стригольників. Вдруге він відвідав Константинополь у 1383 році для обговорення з патріархом питання про управління руською митрополією. У 1384 році святитель Діонісій був поставлений патріархом Нілом "митрополитом на Русь". Але після повернення до Києва святитель був схоплений за наказом київського князя Володимира Ольгердовича і ув'язнений, де і помер 15 жовтня 1385 року. Похований святитель в "київській печері великого Антонія". 9 липня пам'ять святителя Діонісія святкується заради тезоіменитства з преподобним Давидом Солунського, ім'я якого він носив у миру. У синодику 1552 року Нижегородського Печерського монастиря святитель Діонісій названий "преподобним чудотворцем".