Преподобний Тихон Лухівський, Костромський (в миру Тимофій), народився в межах Литовського князівства і був там на військовій службі. У 1482 році, не бажаючи приймати уніатство, він пішов з Литви до Росії. Святий роздав усе, що мав, прийняв постриг з ім'ям Тихон і пішов у Костромську єпархію, в Лухівські землі. Місто Лух було віддане тоді князеві Феодору Більському, разом з яким преподобний Тихон прийшов з Литви. На березі в урочищі Копитовці преподобний Тихон поставив келію. Коли до нього в пустелю прийшли два іноки, Фотій і Герасим, преподобний заради них перейшов за три кілометри від Копитовки на більш зручне місце. Подвижники добували прожиток працями рук своїх. Преподобний Тихін майстерно переписував книги, був хорошим токарем. За смирення він так і не прийняв священства. Помер преподобний Тихон 29 червня 1503, в такій бідності, що учні не знали, в чому його поховати. Але на їхню втіху Суздальський архієрей надіслав подвижнику сорочку, в якій його й поховано. Незабаром після його смерті на місці його подвигів влаштувалася обитель на честь святителя Миколая Чудотворця.

У 1569 році при гробі преподобного Тихона почали відбуватися зцілення хворих, і його мощі були знайдені нетлінними. Але ігумен Костянтин, який виставив їх на поверхню землі, був уражений сліпотою; отримавши прозріння, він заховав мощі преподобного в землі. З того часу почалося шанування преподобного Тихона. Житіє його з описом 70-ти посмертних чудес було складено в 1649 році.