Ліддська (Римська) Ікона Божої Матері - це список з нерукотворного образу Пресвятої Богородиці, явленого на одному із стовпів храму в місті Лідді, поблизу Єрусалиму. Константинопольський патріарх Герман (714-730 рр.), за наказом якого був зроблений список, привіз його до Константинополя і зберігав, як дорогоцінну святиню, щоденно молячись перед ним. Коли спалахнула іконоборча єресь, патріарх Герман був позбавлений влади зі своєї кафедри і вигнаний.

Написавши лист папі Римському Григорію і вклавши його в дошку ікони, патріарх пустив її в море. На другий день ікона дивним чином дійшла до Риму. Папа святий Григорій II (715-731 рр.) вийшов разом з духовенством на берег моря і побачив ікону Богоматері що стоїть на воді при гирлі річки Тібр. Ікона невидимою силою була піднята і опущена на скеровані руки папи. Пізніше вона урочисто була внесена до церкви святого апостола Петра і поміщена усередині вівтаря. Тут Владичиця Небесна подавала через Свій образ чимало чудесних зцілень усім хто вдавалися до її заступництва та допомоги.

Через сто з гаком років на Сході було відновлено вшанування ікон. У цей час жителі Риму були стривожені і здивовані неодноразовими помітними рухами ікони Богоматері. Під час одного з служінь ікона особливо сильно задвигтіла, потім знялася зі свого місця і над головами віруючих вийшла з церкви. Народ на чолі з папою зі скорботою в серцях проводив святу ікону. Тим часом чудотворний образ спустився на води річки Тібр, потім поплив по морю, і скоро зовсім зник з очей.

Незабаром образ Божої Матері прибув до Константинополя. Місцеві жителі, думаючи, що це одна з тих ікон, які були кинуті в морі під час переслідувань і гонінь, принесли її до цариці Феодори. Через деякий час виявилося, що це і є той самий образ Богоматері, який не так давно чудесним чином віддалився з Риму.

Тоді патріарх на чолі з духовенством і в супроводі імператора і його оточення урочисто перенесли образ Владичиці з царських палат на площу Халкопратію і там помістили його в храмі Пресвятої Богородиці.

З того часу цей чудотворний образ став називатися Римським, святкування в його честь було встановлено 9 липня, тоді як Ліддської (на стовпі) ікони Богоматері святкують 25 березня.

У Росії один із списків Ліддської (Римської) ікони Пресвятої Богородиці з клеймами, написаний в кінці XVI століття, перебував у Борисоглібському монастирі (Ростовська єпархія). На звороті ікони був довгий напис XIX століття такого змісту: «Ця ікона Божої Матері називається Ліддською тому, що вона є списком з тієї ікони Божої Матері, званої Ліддської, яка сама собою зобразилась на стовпі церковному у храмі, створеному святими апостолами в м. Лідді . Ще її називають Римською, тому що список з чудотворної ікони Божої Матері Ліддської патріархом Германом, списаний у 715-му році, під час іконоборства 115 років знаходився у Римі.

Святкування встановлено церквою 25-го березня і 9-го липня. У цьому ж Борисоглібському монастирі їй святкували неізводно з 1588 при будівельнику Варлаамі, колишньому ключарі московського Архангельського собору, у мирі називаного Володимиром, сучасника Іринарха затворника, 9-го лютого ... Відомості про святкування 9-го лютого запозичені з кормових книг на стор 33-й на звороті і 116-й на звороті ж ».

У 1937 році Ліддська ікона Божої Матері з клеймами була передана до Державної Третьяковської галереї. За документами, список знаходиться в зібранні музею, але насправді під ім'ям Ліддської в інвентарній книзі описана інша ікона - Шуйсько-Смоленська ікона Пресвятої Богородиці. Сучасне місцезнаходження цієї Ліддської (Римської) ікони Пресвятої Богородиці невідоме.