Почаївська ікона Божої Матері знаходиться у Почаївській обителі. На горі, де зараз розташований монастир, оселилися два ченці у 1340 році. Один чернець після молитви пішов до вершини гори і, раптом, побачив Божу Матір, яка стояла на камені і оточену полум'ям. Він покликав брата подивитися на диво. Третім свідком бачення пастух Іван Босий. Він вибіг на гору, і вони втрьох прославили Бога. На камені, де стояла Пресвята Богородиця, назавжди залишився відбиток Її правої стопи.

У 1559 році Константинопольський митрополит Неофіт, проїжджаючи через Волинь, відвідав дворянку Анну Гойську, яка жила в маєтку Орля, недалеко від Почаєва. У благословення він залишив Ганні привезену з Константинополя ікону Богородиці. Стали помічати, що від ікони виходить сяйво. Коли перед іконою зцілився брат Ганни Пилип, вона передала в 1597 р. чудотворний образ насельникам, що оселилися на Почаївській горі. Святий образ був поставлений в храм, споруджений на честь Успіння Божої Матері. Пізніше там заснований монастир, на утримання якого Анна Гойська передала великі кошти.

Чудотворна ікона стала називатися Почаївською. Серед багатьох свідчень про допомогу Цариці Небесної відомо наступне.

Чернець Почаївського монастиря був захоплений у полон татарами, Перебуваючи в неволі, він згадував Почаївську обитель, її святині, Богослужіння, піснеспіви. Особливо сумував інок при настанні свята Успіння Пресвятої Богородиці і слізно молив Божу Матір про визволення з полону. І ось, за молитвами Пресвятої Діви, одного разу зникли стіни в'язниці, а інок опинився біля стін Почаївської обителі.

Святкування Почаївській іконі здійснюється також у п'ятницю на Світлій седмиці і 23 липня.