Перша письмова згадка про Домницьку ікону Божої Матері відноситься до 1695 року, але до цього часу образ вже прославився багатьма чудесами. У ті роки більша частина Чернігівщини належала Польщі, а православні християни піддавалися серйозним утискам і навіть відкритим гонінням з боку греко-католицької унії.

Саме в цей нелегкий час і з'явилася чудотворна ікона сліпій дівчинці на високій тополі на березі річки Домниця у Чернігівській єпархії, недалеко від міста Березни. Дівчинка прозріла, а від образу багато стражденних стали отримувати зцілення по гарячій молитві віри. Слава про чудеса, явлених Пресвятою Богородицею через Свою Домницьку ікону, привертала до неї не тільки безліч простого люду, але і видних державних діячів того часу. На місці явлення чудотворної ікони гетьманом Мазепою був заснований Домницький Богородице-Різдвяний чоловічий монастир, в якому і понині перебуває святий образ.

На згадку про позбавлення міста в 1771 році від чуми за молитвами перед Домницькою іконою Пресвятої Богородиці, щорічно 22-го вересня при велелюдді прочан йшов хресний хід з Березного у Домницьку обитель.