Жив один монах, якого називали Антоній Великий. І дійсно був він великий перед Богом і незрівняний у подвигах віри, в любові, терпеливості та мужності. І, здавалося, на всій землі у той час не було чоловіка мудрішого, побожнішого та святішого за преподобного Антонія.

Але сам святий не вважав себе великим, бо, як і належить святому, був вельми смиренний. Одного разу він дуже просив Бога показати йому людину, яку б він міг взяти собі за взірець. Усі, хто почув цю молитву, здивувалися, міркуючи: "Хто ж може бути більшим за самого Антонія Великого?! Хто краще за нього виконує заповіді Божі, хто більше нього наблизився до Бога?!".

Але Господь сказав Антонію: "Піди в місто на таку вулицю й зайди у таку хату, і побачиш чоловіка, який зробив перед Богом більше за тебе".

Антоній, бажаючи навчитися, як більше догодити Господові, негайно вийшов зі своєї печери, пішов та знайшов чоловіка, якого вказав йому Господь.

То був бідний чоботар, такий простий з виду, що нічим не вирізнявся серед людей. Святий Антоній припав до його ніг, благаючи його пояснити, чим він так догодив Богові. Але бідний чоловік вельми збентежився й щиро відповідав: "Істинно кажу тобі, пане добродію, що не знаю я за собою жодного доброго діла. Саме через те я кожного вечора сідаю на поріг своєї домівки, і, дивлячись на людей, що проходять, плачу і думаю: усі спасуться, один я, грішний, загину".

Тоді зрозумів святий Антоній премудрість Божу і вклонився невідомому Святому, який перевершив усі його подвиги одним лише Божественним смиренням.

Так кожна людина, яка дивиться на свої гріхи та на свої помилки, а не стежить за гріхами й помилками ближніх, - отримує від Бога прощення всіх гріхів, спасіння та життя у вічному Царстві Божому.

Якось іншим разом Святий Антоній побачив весь світ, обплутаний тенетами диявольськими, і вжахнувся:

- Господи, так хто ж може обминути їх?

Смирення, - відповів Господь. - Воно навіть і не торкається цих тенет.

Христос сказав:

Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим /Мф. 11:29/.

Не судіть, то не судимі будете, бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється і вам. І що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у твоєму оці не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: дай, я вийму сучок з ока твого, коли колода в оці твоїм? Лицеміре! Вийми спершу колоду з ока твого і тоді побачиш, як вийняти сучок з ока брата твого /Мф.7:1-5/.