Барловська iкона Божої Матерi, звана "Блаженна Утроба" (1393) до 1924 року перебувала в Благовіщенському соборі Московського Кремля, в даний час її місцезнаходження невідоме. Барловский список цієї ікони був явлений 8 січня 1393, на спогад про що і встановлено святкування цього дня. Рядки з Євангелія від Луки: «Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав» (Лк. 11, 27) послужили найменуванням ікони. Про особливе шанування Барловського образу Богоматері свідчить те, що в соборі його помістили навпроти царського місця, а в другій половині XVII століття ікона поновляв голова іконописців Збройової палати Симон Ушаков. Богоматір на московській іконі була зображена поколенно, а Немовля Христос лежав, куштуючи молоко з Її грудей. Згідно рукописної збірки XVIII століття, образ був принесений до Москви з м. Барі, де він перебував при гробі святителя Миколая, архієпископа Мирлікійського, звідси й інша назва ікони - «Барловська».

На іконі «Блаженна Утроба» із зібрання музею м. Рибінська Богоматір зображена на зразок «Молокогодувальниці» (по-грецьки «Галактотрофуси»). Легенда розповідає про те, що образ належав преподобному Саві Освяченому († 532) і знаходився в лаврі його імені недалеко від Єрусалиму. Перед спочиноком преподобний передрік, що обитель відвідає тезоіменитий йому богомолець царського роду, якому належить передати чудотворний образ. У XIII столітті святитель Сава Сербський на виконання цього заповіту переніс ікону у заснований ним Хіландарський монастир на Афоні, де вона перебуває до цього дня в карейській келії і називається «Типикарницею». На Рибінському образі постава Христа динамічніша і більш складніша у порівнянні з древнім пам'ятником. Оригінальним декоративним доповненням є рама зі складним плетеним орнаментом пізньобарокового типу («стиль регентства»), запозичена, очевидно, з якоїсь західноєвропейської гравюри.