Мучениця Євлалія, діва (близько 303) жила в Іспанії, поблизу міста Варкіона (нині - Барселона) і була вихована батьками в християнській вірі і благочесті. Уже в 14-річному віці дівчина проводила відокремлене життя в батьківському домі, займаючись разом з деякими однолітками молитвою, читанням Святого Письма і рукоділлям. Під час гоніння на християн, спорудженого імператорами Диоклітіаном (284-305) і Максиміаном (284-305) в місто Варкіон прибув правитель Дакіан для знищення християн. Почувши про це, дівчина вночі таємно пішла з дому і до ранку була в місті. Насилу пробравшись крізь натовп народу, дівчина сміливо викрила суддю за те, що він примушує людей відрікатися від Істинного Бога і приносити жертву бісам. Дакіан велів нещадно бити святу палицями, але вона твердо переносила катування і сказала судді, що Господь визволив її від відчуття болю. Мученицю повісили на дереві і залізними гачками здерли їй шкіру, а потім почали випалювати її рани свічками. Під час мук Дакіан запитав святу: "Де ж твій Бог, Якого ти закликаєш?" Вона відповіла, що Господь поруч з нею, але Дакіан, за своєю нечистотою, не може Його бачити. Під час молитви святої: "Це бо Бог Помічник мій; Господь Заступник душі моєї" (Пс. 53, 6), - полум'я свічок звернулося на мучителів, які впали на землю. Мучениця Євлалія стала молитися, щоб Господь узяв її до себе, і з цією молитвою померла. Люди побачили білу голубку, котра вилетіла з її вуст до неба. Тіло святої вночі було поховане християнами. Батьки мучениці, що знайшли її вже постраждалою, звичайно плакали, але й раділи, що їхня дочка зарахована до сонму святих мучеників.

Коли святу Євлалію знімали з дерева, один з християн, на ім'я Фелікс, сказав з радісними сльозами: "Пані Євлаліє, ти швидше від нас вінця мученицького спромоглася!" Свята Євлалія, що померла три дні тому, повернула до нього обличчя і посміхнулася. Мученик Фелікс незабаром сам прийняв кончину за Христа (пам'ять його 04 вересня).