Меню
Головна
Надвірнянський Деканат
Молитвослов
Правлячий архиєрей
Собор Святого Володимира
Бібліотека
Церковний календар
Дошка оголошень
Шлях до Христа
Шлюбні оповіді
Розпис Собору
Контакти
ФОТО
Притчі
Архів
Закон України Про свободу совісті та релігійні організації
Законодавство України
Цікаві Сайти
Статті
Християнські фільми
Архиєрей на спокої

Підрозділи
Архів
Архиєрей на спокої
Бібліотека
Головна
Дошка оголошень
Закон України Про свободу совісті та релігійні організації
Законодавство України
Контакти
Молитвослов
Надвірнянський Деканат
Правлячий архиєрей
Притчі
Розпис Собору
Собор Святого Володимира
Статті
ФОТО
Християнські фільми
Цікаві Сайти
Церковний календар
Шлюбні оповіді
Шлях до Христа

Преподобний Амвросій Оптинський (1891)

10401084107410881086108911101081_1054108710901080108510891100108210801081_400
Преподобний Амвросій Оптинський

Олександр Гренков, майбутній отець Амвросій, народився 21 або 23 листопада 1812 року, в духовній сім'ї села Великі Липовиці Тамбовської Єпархії. Закінчивши Духовне Училище, він потім пройшов успішно курс в Духовній Семінарії. Однак не пішов ні в Духовну Академію, ні на священика. Деякий час він був домашнім учителем в одній поміщицькій сім'ї, а потім викладачем Липецького Духовного Училища. Володіючи живим і веселим характером, добротою і дотепністю, Олександр Михайлович був улюбленцем своїх товаришів і колег по службі. В останньому класі семінарії йому довелося перенести небезпечну хворобу, і він дав обітницю постригтися у ченці, якщо одужає.

Після одужання він не забув своєї обітниці, але кілька років відкладав її виконання, «тулився», за його висловом. Однак, совість не давала йому спокою. І чим більше проходило часу, тим болісніше ставали докори совісті. Періоди безтурботних веселощів і безтурботності змінювалися на періоди гострої туги й смутку, посиленої молитви і сліз. Одного разу, будучи вже в Липецьку, гуляючи в сусідньому лісі, він, стоячи на березі струмка, виразно розчув в його дзюрчання слова: «Хваліть Бога, любіть Бога ...»

Вдома, усамітнюючись від цікавих поглядів, він полум'яно молився Божої Матері просвітити його розум і направити його волю. Взагалі, він не мав наполегливою волею і вже в старості говорив своїм духовним дітям: «Ви повинні слухатися мене з першого слова. Я - людина поступлива. Якщо будете сперечатися зі мною, я можу поступитися вам, але це не буде вам на користь». Знемагаючи від своєї нерішучості, Олександр Михайлович вирушив за порадою до відомого подвижника Іларіона, який мешкав у тій місцевості. «Іди в Оптину, - сказав йому старець, - і будеш досвідчений». Гренков послухався. Восени 1839 року він прибув в Оптину Пустинь, де був ласкаво прийнятий старцем Левом.

Незабаром він прийняв постриг і був наречений Амвросієм, в пам'ять святителя Медіоланського, потім був висвячений в ієродиякона і, пізніше, у сан ієромонаха. Коли отець Макарій почав свою справу видавництва, о. Амвросій, який закінчив семінарію і знайомий з древніми і новими мовами (він знав п'ять мов), був одним з його найближчих помічників. Скоро після свого висвячення він захворів. Хвороба була настільки важка і тривала, що назавжди підірвала здоров'я отця Амвросія і майже прикувала його до ліжка. Внаслідок свого хворобливого стану він до самої своєї смерті не міг здійснювати літургії і брати участь в довгих монастирських богослужіннях.

 

10401084107410881086108911101081_1054108710901080108510891100108210801081_1_400
Преподобний Амвросій Оптинський

Важка хвороба, яка спіткала о. Амвросія, мала для нього безсумнівно промислительне значення. Вона стримала його живий характер, оберігаючи його, можливо, від розвитку в ньому зарозумілості і змусила його глибше увійти в себе, краще зрозуміти і самого себе, і людську природу. Не дарма ж згодом о. Амвросій говорив: «Монаху корисно хворіти. І в часі хвороби не треба лікуватися, а тільки підлікуватись Допомагаючи старцю Макарію у видавничій діяльності, о. Амвросій і після його смерті продовжував займатися цією діяльністю. Під його керівництвом були видані: «Ліствиця» преп. Івана Ліствичника, листи і життєпис о. Макарія та інші книги. Але не видавнича діяльність була осередком старечих праць о. Амвросія. Його душа шукала живого, особистого спілкування з людьми, і він скоро став здобувати славу досвідченого наставника і керівника в справах не тільки духовного, але й практичного життя. Він мав незвичайно живий, гострий, спостережливий і проникливий розум, просвітлений і поглиблений постійно зосередженою молитвою, увагою до себе і знанням подвижницької літератури. З ласки Божої його проникливість переходила в прозорливість. Він глибоко проникав у душу свого співрозмовника і читав в ній, як у розкритій книзі, не потребуючи його зізнань. Обличчя його, селянина-великороса, з видатними вилицями і з сивою бородою, світилося розумними і живими очима. З усіма рисами своєї щедро обдарованої душі, о. Амвросій, незважаючи на свою постійну хвороба і кволість, поєднував невичерпну життєрадісність, і вмів давати свої настанови в такій простій і жартівливій формі, що вони легко і назавжди запам'ятовувалися усім. Коли це було необхідно, він умів бути вимогливим, суворим і категоричним, застосовуючи «повчання» палицею або ж накладаючи на винуватця покуту. Старець не робив жодної різниці між людьми. Кожен мав до нього доступ і міг говорити з ним: петербурзький сенатор і колишня селянка, професор університету і столична модниця, Соловйов і Достоєвський, Леонтьєв і Толстой.

 

10401084107410881086108911101081_1054108710901080108510891100108210801081_4_400
Преподобний Амвросій Оптинський

З якими тільки проханнями, скаргами, з якими тільки своїми бідами і потребами не приходили до старця люди! Приходить до нього молодий священик, рік тому призначений, за власним бажанням, на саму крайню парафію в єпархії. Не витримав він убозтва свого парафіяльного існування і прийшов до старця просити благословення на зміну місця. Побачивши його здалеку, старець закричав: «Іди назад, отче! Він один, а вас двоє!» Священик, дивуючись, запитав старця, що означають його слова. Старець відповів: «Та диявол, який тебе спокушає, один, а в тебе помічник - Бог! Іди назад і не бійся нічого; гріх покидати парафію! Служи кожен день літургію і все буде добре!» Зраділий священик піднісся духом і, повернувшись на свою парафію, терпляче повів там свою пастирську роботу і через багато років прославився, як другий старець Амвросій.

Толстой, після бесіди з о. Амвросієм, радісно сказав: «Цей о. Амвросій зовсім свята людина. Поговорив з ним, і якось легко і приємно стало у мене на душі. Ось коли з такою людиною говориш, то відчуваєш близькість Бога».

Інший письменник, Євген Погожев (селянин) говорив: «Мене вразила його святість і та незбагненна безодня любові, які були в ньому. І я, дивлячись на нього, почав розуміти, що значення старців - благословляти і схвалювати життя і послані Богом радості, вчити людей жити щасливості і допомагати їм нести випадаючі їм частки тягаря, у чому б вони не перебували». В. Розанов писав: «Благодіяння від нього ллється духовне, так, нарешті, і фізичне. Всі піднімаються духом, тільки дивлячись на нього ... Найбільш принципові люди відвідували його (о. Амвросія), і ніхто не сказав нічого негативного. Золото пройшло через вогонь скептицизму і не потьмяніло».

Старцеві надзвичайно була розвинута одна риса: він любив що-небудь влаштувати, що-небудь створити. Він часто навчав інших зробити якусь справу, і коли до нього приходили пересічні люди за благословенням на якусь справу, він із запалом заходився обговорювати її і давав не тільки благословення, а й добру пораду. Залишається зовсім незбагненним, звідки брав отець Амвросій ті найглибші відомості по всіх галузях людської праці, які в ньому були.

10401084107410881086108911101081_1054108710901080108510891100108210801081_2_400
Преподобний Амвросій Оптинський

Зовнішнє життя старця в Оптинському скиту проходило наступним чином. День його починався в чотвертій - п'ятій годині ранку. У цей час він кликав до себе келійника, і читалося ранкове правило. Воно тривало більше двох годин, після чого келійник йшов, а старець, залишившись один, віддавався молитві і готувався до свого великого денного служіння. З дев'ятої години починався прийом: спершу ченців, потім мирян. Прийом тривав до обіду. Годині о другій йому приносили мізерну їжу, після якої він годину-півтора залишався один. Потім читалася вечірня, і до ночі поновлювався прийом. О 23 годині відбувалося довге вечірнє правило, і не раніше півночі старець залишався, нарешті, один. Отець Амвросій не любив молитися на виду. Келійник, який читав правило, повинен був стояти в іншій кімнаті. Одного разу, один чернець порушив заборону і увійшов до келії старця: він побачив його сидячим на ліжку з очима, спрямованими в небо, і обличчям, осяяним радістю.

Так протягом більше тридцяти років, день у день старець Амвросій здійснював свій подвиг. В останні десять років свого життя він узяв на себе ще одну турботу: заснування  й облатування жіночої обителі в Шамордині, в 12 верстах від Оптиної, де крім 1000 черниць були ще притулок і школа для дівчаток, прилисток для бабусь і лікарень. Ця нова діяльність була для старця не тільки зайвою матеріальною турботою, а й хрестом, покладеним на нього Провидінням і закінченням його подвижницького життя.

 

10401084107410881086108911101081_1054108710901080108510891100108210801081_3_400
Преподобний Амвросій (Гренков), старець Оптиної пустелі

1891 рік був останнім в земному житті старця. Все літо цього року він провів у Шамординській обителі, немов поспішаючи закінчити і облаштувати там все незакінчене. Йшли нагальні роботи, нова настоятелька потребувала керівництва і вказівок. Старець, підкоряючись розпорядженням консисторії, неодноразово призначав дні свого від'їзду, але погіршення здоров'я, слабкість, що наступала - наслідок його хронічної хвороби - змушували його відкладати свій від'їзд. Так простягнулися справи до осені. Раптом прийшла звістка, що сам преосвященний, незадоволений повільністю старця, збирається приїхати в Шамордіно і відвезти його. Тим часом старець Амвросій слабшав з кожним днем. І ось - ледь преосвященний встиг проїхати половину шляху до Шамордіно і зупинився ночувати в Перемишльському монастирі, як йому подали телеграму, яка сповіщала його про смерть старця. Преосвященний змінився в обличчі і зніяковіло сказав: «Що ж це означає?» Був вечір 10 (22) жовтня. Преосвященному радили на інший день повернутися в Калугу, але він відповів: «Ні, ймовірно така вже воля Божа! Простих ієромонахів архієреї не відспівують, але це особливий ієромонах - я хочу сам зробити відспівування старця».

Було вирішено перевезти його в Оптину Пустинь, де провів він своє життя і де покоїлися його духовні керівники - старці Лев і Макарій. На мармуровому надгробку викарбувані слова апостола Павла: «Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.»(1 Кор. 9, 22). Слова ці точно висловлюють сенс життєвого подвигу старця.

Автор: admin
Дата створення: 2011-10-23
Рубрика: Життєписи Святих
Перегляди: 600
Перейти до початку сторінкиПерейти на головну сторінку
Пошук

Вхід
Вхід [Login]

Пароль [Password]


Наш банер

Наші друзі

bogoslov.cv.ua

cerkva.te.ua



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання







Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ


Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство

Газета Галичина



КНИГАРНЯ 'Є' - книжковий інтернет-магазин

Молитва иконе Спасу Вседержителю (часовня)





| Головна || Надвірнянський Деканат || Молитвослов || Правлячий архиєрей || Собор Святого Володимира || Бібліотека || Церковний календар || Дошка оголошень || Шлях до Христа || Шлюбні оповіді || Розпис Собору || Контакти || ФОТО || Притчі || Архів || Закон України Про свободу совісті та релігійні організації || Законодавство України || Цікаві Сайти || Статті || Християнські фільми || Архиєрей на спокої |