Святий Стефан походив з євреїв, що жили за кордоном, тобто поза Святою Землею. Такі євреї називалися еліністами, оскільки в них відчувався вплив грецької культури, що домінувала в Римській імперії. Після зішестя Святого Духа на апостолів Церква стала швидко зростати, і виникла необхідність піклуватися про сиріт, вдів і знедолених взагалі, таких, що прийняли хрещення. Апостоли запропонували християнам виділити сім гідних мужів для опіки тих, що мають потребу. Присвятивши цих сім чоловіків в диякони (що означає помічники, служителі), апостоли зробили їх своїми найближчими помічниками. Серед дияконів виділявся своєю міцною вірою і даром слова молодий Стефан, званий архидияконом, тобто першим дияконом. Незабаром диякони, окрім допомоги бідним, стали брати найактивнішу участь в молитвах і богослужіннях.

Стефан проповідував в Єрусалимі слово Боже, підкріплюючи істинність своїх слів знаменнями і чудесами. Успіх його був дуже великим, і це збурило супроти нього ненависть ревнителів закону Мойсея - фарисеїв. Вони схопили його і потягнули до синедріону - вищого судилища у євреїв. Тут фарисеї представили фальшивих свідків, які стверджували, що він в своїх проповідях ображає Бога і пророка Мойсея. У своє виправдання святий Стефан нагадав перед синедріоном історію єврейського народу, показуючи на яскравих прикладах, як євреї завжди противились Богові і вбивали посланих Ним пророків. Члени синедріону слухаючи його, все більш запалились гнівом.

В цей час Стефан побачив, як над ним розкрилося Небо, і він вигукнув: «Я бачу Небеса відкриті і Сина Чоловічого, такого, що стоїть праворуч Бога» (Дії 7, 56). Почувши це, члени синедріону запалали великоюю люттюю. Затикаючи свої вуха, вони кинулися на Стефана і поволокли його за місто. Тут, як закон повелівав, свідки, що перші звинуватили Стефана, першими стали побивати його каміннями. При цьому був присутній юнак Савло, якому було доручено стерегти одяг тих, що побивають камінням. Він схвалював убивство Стефана. Падаючи під градом каміння, Стефан вигукнув: «Господи Ісусе! Не згадай їм гріха цього і прийми дух мій». Цю подію і промову Стефана в синедріоні описав Євангелист Лука в книзі Діяня Апостолів, глави 6-8.

Так архидиякон Стефан став першим мучеником за Христа в 34 році після Р.Х. Після цього почалося в Єрусалимі переслідування християн, від якого вони вимушені були бігти в різні частини Святої Землі і в сусідні країни. Так християнська віра стала розповсюджуватися в різних куточках Римської імперії. Кров первомученика Стефана не пролилася дарма. Незабаром Савло, що схвалював це вбивство, увірував, хрестився і став знаменитим Павлом - одним з найуспішніших проповідників Євангелії. Багато років опісля Павло, відвідавши Єрусалим, був теж схоплений розлюченим натовпом юдеїв, що хотіли побити його камінням. У своїй бесіді з ними він пригадав про безневинну смерть Стефана і про свою участь в ній (Дії 22).