Меню
Головна
Надвірнянський Деканат
Молитвослов
Правлячий архиєрей
Собор Святого Володимира
Бібліотека
Церковний календар
Дошка оголошень
Шлях до Христа
Шлюбні оповіді
Розпис Собору
Контакти
ФОТО
Притчі
Архів
Закон України Про свободу совісті та релігійні організації
Законодавство України
Цікаві Сайти
Статті
Християнські фільми
Архиєрей на спокої

Підрозділи
Архів
Архиєрей на спокої
Бібліотека
Головна
Дошка оголошень
Закон України Про свободу совісті та релігійні організації
Законодавство України
Контакти
Молитвослов
Надвірнянський Деканат
Правлячий архиєрей
Притчі
Розпис Собору
Собор Святого Володимира
Статті
ФОТО
Християнські фільми
Цікаві Сайти
Церковний календар
Шлюбні оповіді
Шлях до Христа

Святитель Афанасій, архиєпископ Олександрійський

105710741103109010801090107710831100_10401092107210851072108911101081_1042107710831080108210801081_400
 

Святитель Афанасій, архиєпископ Олександрійський народився в Олександрії; мати його, подібно до Ганни, яка привела сина свого Самуїла в храм Господній (1 Цар 1, 28), так само привела його до Святителя Олександра, патріарха Олександрійського, і віддала в храм на служіння Богові. І він став при храмі проводити своє життя, ревно виконуючи заповіді Божі.

105710741103109010801090107710831100_10401092107210851072108911101081_1042107710831080108210801081_1_400

У 319 році патріарх висвятив його в диякона Олександрійської Церкви. Вже в цей час святитель Афанасій почав писати твори. Майбутній святитель бачив, що нововарнені в Церкві Христовій немають належного ревного духу, немають дійсного благочестя, багато хто з них шукав слави для себе, базікання, марнослів'я. ни запопадливо переносили в християнське життя усі язичницькі звичаї, які були раніші у них. Розпочав свою діяльнсть і Арій, який хулив Христа, зневажав Матір Божу і обурював народ, повчаючи народ добиватися шани, слави, проникати  в лоно Церкви, досягати священства і навіть архиєрейства. Він мав чималу аудиторію  слухачів, які згодои ставали послідовниками цієї єресі - аріанами. Ця єресь настільки розповсюдилася, що ледь не захлеснула всю Церкву - боротьба була великою. У 325 р. святитель Афанасій був на Нікейському Соборі, де виступав супроти Арія.

105710741103109010801090107710831100_10401092107210851072108911101081_1042107710831080108210801081_2_400

У 326 році після смерті патріарха Олександра святитель Афанасій був обраний на Олександрійську кафедру. Єпископом Афанасій об'їжджав церкви, багато виступав, боровся проти аріан, писав, викривав їх, тому супроти нього повстали лжехристияни, які невпинно його обмовляти. У той час царював Костянтин Великий (306-337 рр.), він вважався покровителем Церкви Христової. Він добре розумів військову стратегію, дипломатію, державні справи, але подій церковних і проповіді Євангелія не знав, тому хитався між аріанством і Православ'ям.

Користуючись добротою і простотою імператора, єретики проникли у його оточення, аріани обіймали високі посади при дворі і наполегливо нашіптувати єресь і неправду та ініціюваи розколи. Вони звинувачували архієпископа Афанасія, що він погана людина, що він не слухається царя, стягує податки окремо від царської скарбниці і здійснює нехороші справи, що він і чародій, і злочинець, і розпусник. Імператор бачив великий розбрат, ворожнечу, прагнув встановити мир, але то був такий час, що могла відкритися війна, тоді він пропонував святителеві Афанасієві на якийсь час віддалитися абикуди. І велику частину свого довгого правління святитель провів у вигнанні, хоча і тоді він користувався великою підтримкою ченців, дружив з обома батьками чернецтва - святими преподобними Антонієм і Пахомієм.

105710741103109010801090107710831100_10401092107210851072108911101081_1042107710831080108210801081_3_400

Особливо старалися єретики і злі люди звинуватити святого Афанасія в тому, що він не слухає велінь імператора, не звертає уваги на його розпорядження, не приймаючи Арія в церковне спілкування, що він чаклун і чародій, самі будучи явними чародіями, і що за допомогою якоїсь мертвої руки, нібито що належала клірику Арсенію, творить чарування. Імператор повелів провести розслідування. Арсеній був кліриком, читцем, зробивши якусь провину, він довго ховався, а коли чутка про це стала розповсюджуватися скрізь, то у нього виявилося відчуття правди, справедливості, в тому що невинний був святитель Христовий Афанасій, та і сам Арсеній абсолютно не постраждав, не йому відрубали руку, іншу людину десь знайшли судді-лиходії, хоча багато хто з них були єпископами. Співчуваючи свєму батькові і добродійнику і туживши серцем про те, що істина беззаконно перемагається брехнею, він таємно прийшов до самого Афанасія, припадаючи до його чесних ніг. Блаженний Афанасій, радіючи прибуттю Арсенія, повелів йому до суду нікому не показуватися.

Тим часом злобна ненависть супротивників Афанасія так зросла, що до однієї брехні вони приклали ще нову: підкуповували одну безсоромну жінку звести наклеп на святителя Афанасія, що він зробив з нею беззаконня. Коли почався суд, судді сіли на своїх місцях і наклепники з'явилися, була введена і ця жінка. З плачем довго скаржилася вона на святителя, якого ніколи не бачила, і навіть не знала, який він по вигляду. Всі слухали в подиві. А вона і не хотіла знати благочестя євангельського, радіючи, що їй дали багато грошей. У той час друг Афанасія пресвітер Тимофій, стоячи з ним за дверима і все чувши, обурився духом і, несподівано увійшовши всередину судилища, з поспішністю став перед очима тієї наклепниці, неначе він був сам Афанасій; він сміливо звернувся до неї: «Чи я зробив над тобою вночі насильство, як ти говориш?» І вона ще з великою безсоромністю, вигукнула до суддів «Цей, ця людина мій розтлитель і зловмисник проти моєї чистоти; він...» Судді розсміялися, побачивши підлоту, розіграну комедію і прогнали її. Але супротивники Святителя Афанасія, хоч і присоромилися, але не заспокоїлися і стали звинувачувати його у вбивстві Арсенія, показуючи якусь страшну на вигляд мертву руку. Святий Афанасій терпляче слухав їх і мовчав, потім запитав: «Чи є серед вас, хто добре знав Арсенія? Хто з вас може підтвердити чи дійсно це його рука?» І піднялися більшість неправедних суддів, підскочили і стали стверджувати, що дійсне це рука Арсенія. І тоді, коли вони показали своє брудне серце і свою підступність, святитель відсунув завіску, за якою стояв Арсеній, вивів його перед зборами і запитав: «А це хто стоїть перед вами? Ви сказали, що Арсенія немає в живих, це його рука». І всі жахнулися. «Ось, мужі, і Арсеній! - оголосив святитель Афанасій. - Ось і руки його, які зовсім не були відсічені! Покажіть же і ви свого Арсенія, якщо такого маєте, і повідайте, кому належить відсічена рука, яка засуджує вас самих, як злочинців». Але судді продовжували провадити суд, наводячи всі свої наклепи. І святитель Афанасій, не виносячи здійснюваної несправедливості, вголос засвідчив всьому собору: « Загаснула правда, попрана істина, загинуло правосуддя, зникло у суддів законне розслідування і обережний розгляд справ! Хіба законно, щоб охочий виправдатися містився в оковах, а суд всієї справи був би доручений наклепникам і ворогам, і щоб самі обмовники судили того, на кого обмовляють?» Святитель був виправданий імператором і направлений на свою Олександрійську кафедру.

Коли помер Костянтин Великий і престолом оволодів його другий син Констанций, то весь імператорський двір перейшов на сторону аріан. Вони почали гонити християн православних, єпископів засилати, ставити на престоли нечестивих людей, підступних, розпусників, єретиків, які не визнавали Ісуса Христа за Бога. І довелося святителеві Афанасію утекти до Риму, де знаходився три роки.

Потім Господь розсудив все судом Своїм: покарав Арія і єретиків, і нечестивий цар загинув. Після нього два роки царював Юліан Відтступник, за ним вступив Іовініан благочестивий, потім Валент, який, хоч і багато зла творив Церкві, але, злякавшись заколоту олександрійцвів, дозволив святителеві Афанасію повернутися і відважно управляти Олександрійською Церквою. Про це згадується в житії святителя Афанасія, що останнім часом свого життя він жив у мирі і спокої, спочив перед Господом 2 травня 373 року, у віці 76 років.

46 років святитель Афанасій був єпископом міста Олександрії і багато разів був вигнаний з кафедри і повертався назад, тому що аріани, що називали себе християнами, віруючими в Євангеліє, шукали, придумували обвинувачення, бажаючи засудити і умертвиити святителя. А Господь, сповіщаючи Євангеліє, не проповідував вбивати ворогів своїх; ці ж лиходії удавано прийняли хрещення, християнство і вірували без благочестя. 

Автор: admin
Дата створення: 2010-01-29
Рубрика:
Перегляди: 865
Перейти до початку сторінкиПерейти на головну сторінку
Пошук

Вхід
Вхід [Login]

Пароль [Password]


Наш банер

Наші друзі

bogoslov.cv.ua

cerkva.te.ua



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання







Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ


Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство

Газета Галичина



КНИГАРНЯ 'Є' - книжковий інтернет-магазин

Молитва иконе Спасу Вседержителю (часовня)





| Головна || Надвірнянський Деканат || Молитвослов || Правлячий архиєрей || Собор Святого Володимира || Бібліотека || Церковний календар || Дошка оголошень || Шлях до Христа || Шлюбні оповіді || Розпис Собору || Контакти || ФОТО || Притчі || Архів || Закон України Про свободу совісті та релігійні організації || Законодавство України || Цікаві Сайти || Статті || Християнські фільми || Архиєрей на спокої |