Благовірна Юліанія, княжна В'яземська і Новоторжська, донька боярина Максима Данилова, прославилась високою подружньою вірністю. Чоловік її, В'яземський князь Симеон Мстиславович, разом зі Смоленським князем Юрієм Святославовичем змушений був утікати з родинних земель, котрі захопив литовський князь Вітовт. Тоді московський князь Василій Дмитрович дарував вигнаним князям тверське містечко Торжок. Князь Юрій Святославович закохався вродою Юлиіанії та в будь-який спосіб намагався її спокусити, але Юліанія непохитно зберігала подружню вірність. Одного разу  під час забави князь Юрій убив чоловіка Юліанії, з  надією силоміць оволодіти нею. Свята Юліанія спротивилась насильникові. Разлючений князь Юрій наказав відсікти їй ноги та руки, а тіло її кинути в річку Тверцю. Мученичеництво святої Юліанії здійснилось взимку 1406 року. Від докорів сумлління князь Юрій утік до татар, але і там не знайшов спокою. Тоді він прийняв чернецтво в Рязанській пустині (де й помер у 1408 році). Весною 1406 року тіло блаженної княгині побачили пливучим супроти течії. Один паралітик почув Голос з Неба, Який наказав похоронити тіло святої Юліанії біля південних воріт собору в Торжці. Гріб з тілом згодом був встановлений в Спасо-Преображенському соборі, де багатьом було даровано від нього зцілення. У зв'язку з прославленням святої Юліанії 2 серпня 1819 року було влаштовано правий приділ, посвячений її імені. Біля собору Преображення Господнього, де раніше була каплиця над могилою святої, збудована церква, яка теж посвячена в ім'я святої Юліанії, в 1906 році.