Святий цар і пророк Давид був восьмим наймолодшим сином старійшини містечка Вифлеєму. В підлітковому віці Давид пас батькові отари. В часі дозвілля він навчався у співі та майстерності гри на цимбалах. Даний від Бога талант до цього мистецтва він скерував на служіння Богові: оспівував премудрість и благість Царя Небесного. В 18 років він прославився і заслужив цілковиту любов народу. На землю Ізраїлеву напали филистимляни. Велетень Голіаф викликав на поєдинок ізраїльтянина. Давид, що приніс на поле бою їду братам-воїнам, без зброї переміг Голіафа: камінь, влучно кинутий Давидом, вдарив у чоло велетня з такою силою, що Голіаф упав і не встав. Утішений Саул, цар Ізраїля, поставив Давида тисяченачальником. І на цій посаді Давид вчиняв у всіх обставинах розважливо, за що народ щиро полюбив його. Саул знав від пророка, що Господь усуне від нього царювання і поставить іншого. У особі Давида він вбачав свого наступника, і це його вкрай дратувало. Тому Саул намагався вбити Давида. Аж до своєї смерти цар переслідував Давида, але Бог спасав свого обранця. Після смерти Саула Давид став царем Ізраїльскої держави. Мудро управляв країною новий цар. Він тнамагався угодити Богові, бути корисним народові. Ізраїль становав могутньою державою. Свій дар пісняра він застосовував для виховання у своєму народі духу віри та благочестя, любові до батьківщини та інших чеснот. За царювання Давида було збудовано нову столицю Ізраїля - Єрусалим (тобто місто світу), котра швидко розцвіла пишність та багацтвом, згодом Єрусалим став відомим містом у цілому світі. В часі випробувань, ретельно розмірковуючи про стежки Промислу Господнього, він виливав перед Богом глибоку журбу свою та благав Його заступництва. Частенько, змальовуючи власні переживання, під дією Духа Святого, псалмоспівець немов переносився до місць об'явлюваного майбуття, отримуючи ласку від Бога споглядати страждання Христа Спасителя світу. Богонадхненні оповіді Давида згодом були зібрані в одну книгу Псалмів або Псалтир.
|