Святителі Герасим, Питирим, Йона були єпископами Великопермськими і Устьвимськими. Святий Герасим - третій єпископ зирянського народу, гідний послідовник святителя Стефана, просвітителя Пермського. На Пермську кафедру зведений після 1416 року, коли тільки частина зирян була навернена до християнства. З великою ревністю він піклувався про свою паству, що страждала від безперестанних набігів новгородців і язичників-вогулів. Він відважно входив до стану вогулів, переконуючи їх припинити грабувати беззахисних перм'яків-християн. Під час однієї з таких поїздок він помер мученицькою смертю - був убитий (за переказами - задушений омофором) своїм слугою-вогулом у 1441 році. Похоронений був у Благовещенській церкві села Усть-Вим, недалеко від міста Яренська, на річці Вичегді (пам'ять 24 січня). Наступником святителя Герасима був освічений архимандрит Питирим. І в часі його правління вогули не переставали нападати на мирних зирян, що населяли Пермську країну. Єпископ Питирим, так само як і його попередники, став заступником своїх пасомих. У 1447 році він в Москві особисто просив великого князя про надання допомоги зирянам. Святитель часто відвідував свою паству, розсіяну на величезній території, наставляючи її Словом Божим і приходивши на допомогу в їхній недолі. Для освіти язичників-вогулів він здійснював далекі подорожі, під час яких життя його нерідко наражалося на небезпеки, оскільки йому доводилося терпіти всілякі утиски. Але святитель не жалів своїх сил, просвічуючи людей і повчаючи в будинках, храмах, на відкритих місцях.

Своєю проповіддю він навернув до християнства багатьох вогулів, що жили по притоках річки Печори. Цим він накликав страшний гнів очільника вогулів - Асики, який убив святителя на полі під час звершення ним молебню. Відбулося це недалеко від Усть-Вимі 19 серпня 1455 року. Святитель Питирим склав житєпис святителя Олексія і канон на здобуття мощів його.

Після святителя Питирима на Пермську кафедру вступив єпископ Йона. Він навернув до християнства решту частини Великої Пермі, тобто язичницькі племена, що жили по річках Вішері, Камі, Чусовій та інших. Його стараннями були винищені ідоли і на їх місцях споруджені храми, при яких святитель відкривав училища. До новонавернених з Усть-Вимі були переведені досвідчені пастирі, які проповідували і викладали в цих училищах.

Помер святитель Йона 6 червня 1470 року. Мощі його спочивають разом з мощами святителів Герасима і Питирима у Благовіщенському храмі в Усть-Вимі (у Вологодській області).

Загальна пам'ять святителів є визнанням їх апостольської діяльності в східних межах Русі.