Щодо набуття цього святого образу відомо таке.

Коли преподобний Антоній Печерський (+ 1072 р.) у 1060 році був вигнаний з Києва великим князем Ізяславом (1054-1073), він таємно пішов у межі Чернігова. Там він викопав собі на горах Болдиних печеру і став вести усамітнене подвижницьке життя. У цей саме час ним і була знайдена ікона Божої Матері. Він побачив її на ялині, що сяяла світлими променями, так що вона здавалася оточеною вогнем.

Завдяки сприянню Чернігівського князя Святослава преподобний Антоній на місці знайдення ікони заснував обитель і побудував кам’яну церкву в ім’я Успіння Богоматері. Як обитель, так і явлена ікона, яка була поставлена в цій обителі, були названі Єлецькими. Єлецька обитель існувала до часів навали на Київську Русь татар. В 1238 році татарські полчища Батия вдерлися в межі українських володінь і зруйнували як церкву, так і обитель, засновані преподобним Антонієм. Єлецька ікона, однак, збереглася у сховках монастирської стіни.

Після цього там, де подвизався преподобний Антоній, понад два століття виднілися лише одні руїни. Тільки 1470 року благочестивий Київський князь Симеон Олелькович відновив Єлецький монастир. Свята ікона знову була поставлена в храмі. Однак на початку XVII століття Єлецький монастир спіткала та сама доля, що і в XIII столітті: його вдруге зруйнував полководець Польського короля Сигізмунда III Горностай. У цей важкий час чудотворний образ Єлецької ікони Божої Матері зовсім загубився, і подальша історія його абсолютно невідома християнському світу.

Архімандрит Іоанникій Голятовський, який був настоятелем Єлецького монастиря в XVII столітті, говорить про цей чудотворний образ таке: “Цей образ Пресвятої Богородиці привіз Микита Козель у січні 1676 року до Чернігова на ярмарок, і цей образ купив у нього Костянтин (Костянтинович), князь Мазопетта (Острозький), і віддав його (натомість втраченого) до церкви Єлецької Богородиці.

Архімандрит Іоанникій Голятовський відновив зруйнований польським полководцем Горностаєм Єлецький монастир Богородиці і поставив у ньому пожертвувану князем Острозьким святу ікону. Крім того, він описав у своїй книзі “Скарбниця”, або “Скравниця” (Скарбниця), виданій 1678 року в Новгороді-Сіверському, ті численні чудеса, що відбувалися від цієї ікони.

На Єлецькій Чернігівській іконі зображено ялину, серед зелених гілок якої поміщається сам образ Богоматері з Предвічним Немовлям на колінах. Весь лицьовий бік образу вкритий срібною визолоченою ризою, а вінець Божої Матері прикрашений дорогим камінням.

Єлецька ікона Богородиці в літній час перебуває в головному Успенському соборному храмі обителі, а на зимовий час переноситься до теплого Петровського, де й посідає особливе місце в кіоті, з правого боку за крилосом. Перенесення це відбувається з особливою урочистістю, за соборної участі братії у священних шатах, зі співом тропаря Богоматері та під час церковного дзвону.

У Чернігівському Єлецькому монастирі з дуже давніх часів існує звичай щосереди перед літургією служити молебень Богоматері з акафістом. До цього молебного співу й акафісту, що звершуються перед чудотворною іконою, старанні прочани, незважаючи на будь-яку погоду, завжди стікаються в значній кількості. Жителі Чернігова мають звичай брати цей чудотворний образ у свої будинки.

Ікона Богоматері, звана Єлецька-Чернігівська, є також у Харківському Успенському соборі. Цей образ Божої Матері прославився численними чудесами. На ньому є вельми давній напис, зроблений кіновар’ю: “Образ Пресвята Богородиця Єлецька-Чернігівська”, а в найдавнішому описі Успенського собору, зробленому 1724 року, зазначено: “Образ чудотворної Пресвятої Богородиці Єлецької; риза срібна, позолочена, подана курченином Фіногеном Безходарним, а підсвічник позолочений полковником Григорієм Квіткою”. Таким чином, давність цієї ікони поза всяким сумнівом.