Великомученик Феодор Стратилат походив з міста Євхаїт. Він був наділений багатьма даруваннями і прекрасною зовнішністю. За милосердя Бог просвітив його довершеним пізнанням християнської істини. Хоробрість святого воїна стала відомою багатьом після того, як він за допомогою Божою убив величезного змія, що жив у прірві в околицях міста Євхаїта. Змій пожирав безліч людей і тварин, тримаючи в страху всю околицю. Святий Феодор, озброївшись мечем і молитвою до Господа, переміг його, прославивши серед людей Ім'я Христове. За відвагу святий Феодор був призначений воєначальником (стратилатом) в місті Гераклії, де ніс немов би подвійну слухняність, поєднуючи своє відповідальне військове служіння з апостольською проповіддю Євангелія серед підлеглих йому язичників.

 

Його гаряча переконаність, підкріплена особистим прикладом християнського життя, відвертала багатьох від згубної "брехні безбожника". Незабаром майже вся Гераклія прийняла християнство. В цей час імператор Лікиній (307 - 324) розпочав жорстоке гоніння на християн. Бажаючи обезголовити нову віру, він обрушив переслідування на освічених поборників християнства, в яких небезпідставно бачив основну загрозу для вмираючого язичництва. У їх числі опинився і святий Феодор. Святий сам запросив Лікинія до Гераклії, пообіцявши йому принести жертву язичницьким богам. Для здійснення цієї пишної церемонії він побажав зібрати у своєму будинку всі золоті і срібні статуї богів, які були у Гераклії.

Засліплений ненавистю до християнства, Лікиній повірив словам святого. Проте його очікування були обдурені: оволодівши істуканами, святий Феодор розбив їх на шматки і роздав убогим. Так він осоромив суєтну віру в бездушні ідоли і буквально на обламаннях язичества затвердив закони християнського милосердя. Святий Феодор був схоплений і підданий жорстоким і витонченим тортурам. Їх свідком був раб святого Феодора, святий Уар, який ледве знаходив в собі сили описувати неймовірні муки свого володаря. Передчуваючи близьку смерть, святий Феодор вже звертав до Бога останні молитви, кажучи: "Господи, Ти запевняв мене, Я завжди з тобою, чому ж нині залишив мене? Поглянь, Господи, як звірі шматують мене  ради Тебе, уражені зіниці очей моїх, тіло моє ранами вкрито, зранене обличчя моє, кришуться зуби, лише оголені кістки на хресті висять: пом'яни мене, Господи, бо зазнав хрест я заради Тебе, залізо, і вогнь, і цвяхи заради Тебе прийняв: отож прийми дух мій, бо вже залишаю життя це". Проте Бог, з великої Своєї милості, побажав, щоб смерть святого Феодора була так само плідна для його ближніх, як і все його життя: Він зцілив понівечене тіло святого і звів його з хреста, на якому той був залишений на всю ніч. Вранці царські воїни застали святого Феодора живим і неушкодженим; переконані своїми очима в безмежній могутності християнського Бога, вони тут же, недалеко від місця страти, що не відбулася, прийняли святе Хрещення. Так святий Феодор з'явився, "як день променистий", для язичників, що перебували в пітьмі ідолопоклонництва, і просвітив їх душі "світлими променями свого страждання". Не бажаючи уникнути мученицької смерті за Христа, святий Феодор добровільно віддав себе в руки Лікинія, зупинивши повсталий проти мучителів народ, що повірив в Христа, словами: "Перестаньте, улюблені! Господь мій Ісус Христос, висячи на Хресті, утримував Ангелів, щоб вони не створили помсту роду людському". Йдучи на страту, святий мученик одним словом відчинив в'язничні двері і звільняв ув'язнених від кайдан. Люди, що торкалися до його риз і дивом Божим до оновленого тіла, миттєво зцілялися від хвороб і звільнялися від бісів.

За наказом царя святий Феодор був усічений мечем. Перед стратою він сказав Уару: "Не лінуйся записати день смерти моєї, а тіло моє поклади в Євхаїтах". Цими словами він просив щорічного поминання. Потім, сказавши "амінь", він прихилив голову під меч. Це здійснилося 8 лютого 319 року, в суботу, о третій годині дня.