Святитель Лев I Великий, папа Римський (440 - 461), здобув прекрасну і різносторонню освіту, яка відкривала перед ним блискучу світську кар'єру. Проте, прагнучи до духовного життя, він вибрав інший шлях і став архидияконом при святому папі Сиксті III (432 - 440), а після його смерті був вибраний, у вересні 440 року, папою Римської Церкви. Це був важкий для Церкви час, коли єретики облягали твердиню Православ'я своїми спокусливими псевдовченнями. Святитель Лев умів суміщати пастирську м'якість і доброту з непохитною твердістю в питаннях віросповідання.

Саме він постав основним захисником Православ'я проти єресі Євтихія і Діоскора, що учили про одне єство в Господі Ісусі Христі, і єресі Несторія. Він застосував весь свій вплив для того, щоб мирити бентежену єретиками Церкву і своїми посланнями до святих Константинопольських царів Феодосія II (408 - 450) і Маркіана (450 - 457) діяльно сприяв скликанню IV Вселенського Халкидонського Собору (451) для засудження єресі монофізитів. На Соборі, де було присутньо 630 єпископів, оповістило послання святителя Льва до вже покійного тоді святителя Флавіана, Патріарха Константинопольського (447 - 449), як такого, що постраждав за Православну віру від розбійницького Ефеського собору в 449 році. У посланні святителя Льва було викладено Православне вчення про два єства в Господі Ісусі Христі. З цим ученням погодилися всі присутні на Соборі єпископи. Єретики Євтихій і Діоскор були відлучені від Церкви. Святитель Лев постав також захисником своєї вітчизни від натиску варварів. У 452 році він силою свого слова утримав від розорення Італії грізного ватажка гунів Атіли, а в 455 році, коли очільник вандалів Гензеріх вдерся до Риму, він зумів переконати його не завдавати місту руйнування, не палити будівель і не проливати крові. Святитель Лев дожив до глибокої старості. Він наперед знав про свою смерть і приготував себе теплою молитвою і добрими справами до переходу з цього світу у вічність.

Він помер в 461 році і був похоронений в Римі, у Ватиканському соборі. Його літературна і Богословська спадщина складається з 96 проповідей і 143 послань, з яких найзнаменитіше, - до святителя Флавіана.