Святитель Флавіан сповідник, Патріарх Царгородський, займав кафедру при святому Константинопольському царі Феодосії Молодшому (408 - 450) і його сестрі благовірній цариці Пульхерії (+ 453; пам'ять 10 вересня).

Спочатку він був пресвітером і сосудохранителем в Соборній церкві. На патріарший престол він був зведений після смерті святого Патріарха Прокла (+ 447; пам'ять 20 листопада). У цей період історії внутрішня смута і єресь роздирали церковну єдність.

У 448 році святитель Флавіан скликав Помісний Собор в Константинополі для розгляду єресі Євтихія, що стверджував про одне єство в Господі Ісусі Христі. Нерозкаяний єретик Євтихій був відлучний від Церкви і позбавлений сану. У єретика був могутній покровитель в особі Хрісафія, наближеного до імператора євнуха. Хрісафій інтригами схилив на сторону Євтихія Діоскора, єпископа Олександрійського, і добився від імператора дозволу на скликання в Єфесі собору, що отримав згодом назву розбійницького.

На розбійницькому соборі головував Діоскор, що добився погрозами і силою виправдання єретика Євтихія і засудження святого патріарха Флавіана. Святий Флавіан на засіданні собору був жорстоко побитий зухвалими ченцями під очільництвом якогось Варсуми. Навіть сам нечестивий голова розбійницького собору єретик Діоскор взяв участь в цьому побитті. Після цього на святителя Флавіана були покладені важкі вериги, і він засуджений був на вигнання до Ефесу. Проте Господь припинив його подальші страждання, пославши йому смерть (+ у серпні 449 або 459). Благовірна цариця Пульхерія віддалилася з палацу. Незабаром відкрилися інтриги Хрісафія. Імператор його відчужив, а свою сестру святу Пульхерію знову наблизив.

Її стараннями мощі святителя патріарха Флавіана були з честю перенесені з Ефесу до Константинополя.