Преподобний Досифей, учень преподобного авви Дорофея (пам'ять 18 червня), жив на прикінці VI - початку VII століть, виховувався в багатій і знатній сім'ї. Від слуг свого дядька, який був воєначальником, хлопець Досифей почув розповіді про святе місто Єрусалим, і йому захотілося побувати там. Незабаром мрія його здійснилася. Будучи в Гефсиманії, він довго дивився на зображення Страшного суду. Раптом він побачив поряд з собою жінку, яка пояснила Досифею, що саме зображене на іконі. Хлопець запитав: "Як можна уникнути вічних мук?" На це послідувала відповідь: "Пости, не вживай м'яса, частіше молися", Услід за тим дивна наставниця стала невидимою. Досифей почав шукати її, але марно, бо Співбесідницею була Сама Пресвята Богородиця. Явлення Божої Матері справило на хлопця сильне враження, і він вирішив поступити в обитель, де настоятелем був авва Серид, а в числі насельников такі великі подвижники, як старці Варсонофій (пам'ять 19 лютого) і Іван (пам'ять 2 липня). Досифей, що старанно просив прийняти його до числа братії, був визначений учнем старця Дорофея. Преподобний Досифей ніс послух в монастирській лікарні, прислуговуючи всім недужим. Преподобний Дорофей привчав свого учня до стриманості і посту, помалу зменшуючи кількість хліба, що щодня з'їдається. Він також відучив хлопця від дратівливості і гніву, постійно нагадуючи, що всяке недобре слово, сказане хворому, мовиться одночасно Самому Ісусові Христу. Відкриттям помислів старцеві і беззаперечною слухняністю чернець Досифей абсолютно звільнив свою душу від пристрасті. Проживши п'ять років в подвизі служіння хворим і слухняності своєму старицеві, преподобний Досифей сам упав в тяжку недугу. Терпляче переносячи страждання, він ніколи не ремствував і безупинно молився. Незадовго до смерті він просив передати старцю Варсонофію: "Отче, відпусти мене, не можу більше жити". Той прислав йому відповідь: "Терпи, чадо, недалеко вже милість Божа". Через декілька днів преподобний Досифей знову послав до старця сказати: "Владико мій, не можу більше жити". Тоді преподобний Варсонофій благословив його відійти до Бога і сам просив вмираючого про молитви за всю братію, коли він з'явиться перед Святою Трійцею. Братія здивувалися, що великий авва Варсонофій просив молитов у ченця, який жив в монастирі всього п'ять років і великими подвигами не прославився. Але після смерті преподобного один досвідчений подвижник, що молився, щоб йому було відкрито місцеперебування спочилих отців обителі, побачив увісні в сонмі святих і юнака Досифея. Преподобний удостоївся великої слави в Царстві Небесному за свою довершену слухняність старцю і повне зречення від своєї волі.