У місті Амасії, в Понтійській області, за часу гоніння імператора Максиміана ( 286-305 рр.) воїн Феодор (Федір) разом з іншими християнами був примушуваний зректися Христа і принести жертву ідолам. Відмовившись зробити це, Феодор був підданий жорстоким тортурм і вкинутий до в'язниці.

Тут під час молитви він був втішений чудесним з'явленням Господа Ісуса Христа. Через деякий час мученика вивели з ув'язнення і різноманітними катуваннями знову примушували відректися від Христа. Врешті, бачачи непохитність мученика правитель засудив його до спалення. Святий Феодор сам безстрашно пішов на багаття, і тут з молитвою й славослів'ям віддав свою душу Богові. Це сталося близько 305 року.

Через 50 років після кончини святого Феодора імператор Юліан Відступник ( 361-363 рр.), бажаючи опоганити християнський Великий піст, наказав Константинопольському єпарху (міському начальникові) щодня протягом першого тижня посту таємно кропити кров'ю ідольських жертв їстівні припаси, що продавалися на ринках.

Святий Феодор у нічному видінні об'явився Константинопольському архієпископові Євдоксію і звелів йому оголосити християнам, щоб вони не купували на ринках опоганені харчі, і вживали в їжу коливо (кутю), тобто варену пшеницю з медом.

На згадку цієї події Православна церква дотепер щорічно вшановує пам'ять великомученика Феодора Тирона в першу суботу Великого посту. Напередодні в п'ятницю після заамвонної молитви служиться молебень святому Феодору Тирону і благословляється кутя.