Козельщанська ікона Божої Матері належить до ікон пізніших за часом прославлення (1881) і разом з тим до найбільш шанобливих. Ікона ця італійського походження і була привезена до Росії однією з придворних імператриці Єлизавети Петрівни (1741 - 1761). Власниця ікони вийшла заміж за писаря Запорізького війська Сиромаху. Так ікона потрапила на Україну. У XIX столітті вона належала роду Капнистів і була їхньою сімейною святинею. Ікона знаходилася в селі Козельщині, на Полтавщині. На сирній седмиці 1880 р. дочка В. І. Капниста Марія захворіла. Місцевий лікар визначив незначний вивих ноги, від неправильного ухилу вбік, і наклав гіпсову пов'язку. Через деякий час її повезли до харківського хірурга. Він також визначив вивих. Щоб зменшити біль ноги при ходьбі, був зроблений особливий черевик із сталевими пружинами, що обхвачували ногу вище за коліно, і наказано приймати теплі ванни. Минув піст, але хвора не відчувала полегшення.

Після Великодня Марія відчула страшний біль і в іншій нозі, яка у неї скривилася, як і перша. В. І. Капнист знову звернувся до лікаря, який знайшов і в лівій нозі вивих, і надів на цю ногу сталеві пружини, порадивши негайно везти дівчинку на Кавказ для лікування мінеральними водами і гірським повітрям. Подорож на Кавказ і лікування заподіяли ще більші страждання. Сили дівчинки впали, вона втратила всяку чутливість в руках і ногах і не відчувала навіть вколовши. При огляді, окрім колишніх пошкоджень організму, були знайдені ще вивихи в плечових суглобах, в лівому стегні і крайня чутливість в хребетному стовпі по цілій його довжині.Такий сильний ступінь хвороби і невідомість її причини примусили повернутися додому. У жовтні місяці батько поїхав з хворою дочкою до Москви. Тут він звертався до відомих лікарів, які заявили, що вони безсилі перед хворобою.

Батьки і хвора вже зневірялися в порятунку. Але несподівано надалася можливість звернутися до допомоги закордонного професора. Оскільки до його приїзду до Москви залишався тривалий час, хвора просилася додому. Батько відпустив її в село, узявши з своєї дружини слово привезти хвору дочку до Москви, коли отримає сповіщення про приїзд професора. 21 лютого 1881 року отримали телеграму, що професор їде до Москви. Така звістка стривожила хвору: чи не опиниться і вона, як інші, безсилою?

Матір, вирішивши їхати наступного дня, указуючи на сімейний образ Божої Матері, сказала дочці: "Марічко, ми завтра їдемо до Москви, візьми образ Божої Матері, почисть Його ризу і міцніше помолися перед нашою Заступницею. Проси, хай допоможе нам благополучно подолати шлях і вилікувати твою хворобу". Хвора і сама, втративши надію на земних лікарів, всю надію поклала на Бога і ввірила свою долю Небесній допомозі. Ікона ця відвіку була відома як чудотворна. За переказами, вона особливо допомагала дівчатам, що вдавалися до неї з благанням влаштувати сімейне щастя. При цьому встановився звичай, щоб той, що молиться чистив ризу на іконі, протираючи її ватою або рушником. Притиснувши до грудей святу ікону, хвора, за допомогою матері, протерла її і всю тяжкість недуги, скорботу і відчай душі вилила перед лицем Божої Матері. І старанна, полум'яна молитва хворої дівчинки була почута. Вона відразу відчула силу в руках і ногах і голосно закричала: "Мамо! матусю! я відчуваю ноги! Матусю, я відчуваю руки". Вона зірвала металеві упорки н бинти і стала вільно ходити по кімнаті, продовжуючи тримати благоговійно в своїх руках образ Божої Матері. Негайно запрошений був парафіяльний священик і перед образом Божої Матері був здійснений подячний молебень. Радісна подія зробилася скоро відомою в навколишніх селах. Мати поїхала до Москви з дочкою, що видужала, і узяла з собою святий образ Божої Матері. Чутка про зцілення швидко розповсюдився по Москві і народ став стікатися спочатку в номер в готелі, а потім до церкви, куди перенесли ікону. Від ікони відбулося ще декілька зцілень. Коли сім'я повернулася додому в Козельщину, вся околиця вже знала про зцілення від Козельщанськї ікони Божої Матері, доконаних в Москві, і багато хто зібрався для поклоніння образу. Зберігати далі ікону в будинку не було можливості, і, з дозволу Високопреосвященного Івана, архиєпископа Полтавського, 23 квітня 1881 року ікона була перенесена до спеціально влаштованої тимчасової каплиці. Щодня з раннього ранку не замовкав перед образом молебний спів і читання акафістів.

У 1882 році був побудований храм, а визначенням Святійшого Синоду від 1 березня 1885 року була установлена жіноча спільнота, 17 лютого 1891 року перетворена в жіночий монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

В даний час Козельщанська ікона Божої Матері знаходиться в Красногорському Покровському жіночому монастирі (Київська єпархія). Козельщанській іконі Божої Матері складена Служба (на 6 березня) та акафіст.