Блаженний Миколай Псковський

Блаженний Миколай Псковський більше трьох десятиліть ніс подвиг юродства. Ще задовго до смерті він здобував благодатні дари Святого Духа і був удостоєний дару чудотворінь і пророцтва. Сучасники-псковичі звали його Микула (Микола, Никола) Саллос, що в перекладі з грецької означає "блаженний, юродивий", і ще за життя вшановували як святого, називаючи також Микула Святий.

У лютому 1570 року, після спустошливого походу з опричним військом на Новгород, цар Іван Грозний рушив на Псков, підозрюючи зраду і готуючи йому долю Новгорода. Як свідчить Псковський літопис, "прийшов цар... з великою злістю, як лев рикаючи, бажаючи розтерзати неповинних людей і багато крові пролито".

Ціле місто молилося про відвернення царського гніву. Почувши дзвін до утрені по всьому Пскову, цар, як свідчить напис на чудотворній Любятовській (у Любятові розташовувалось царське військо) іконі Розчулення Божої Матері (пам'ять 19 березня), "розчулившись серцем, сказав своїм воїнам: "Затупіть мечі об камінь, нехай припиниться вбивство"".

Всі жителі Пскова вийшли на вулиці, і кожна сім'я стояла на колінах біля воріт свого будинку, винісши хліб і сіль для зустрічі володаря. На одній з вулиць назустріч цареві вибіг блаженний Миколай верхи на палиці, ніби скачучи на коні, і закричав цареві: "Івасику, Івасику, поїж хліба-солі, а не християнської крові".

Цар наказав зловити юродивого, але той став невидимим. Заборонивши вбивства, Іван Грозний, проте, мав намір пограбувати місто. Цар слухав молебень у Троїцькому соборі, поклонився мощам святого благовірного князя Всеволода-Гавриїла (пам'ять 24 лютого)  і побажав отримати благословення у блаженного Миколая.

Коли цар прийшов до келії блаженного, той сказав: "Не замай, мінухне, нас (не чіпай, перехожий, нас) і піди від нас, бо не буде тобі на чому втікати". Юродивий запропонував цареві на частування шматок сирого м'яса. "Я християнин і не їм м'яса в піст", - сказав йому Іван. - "Ти п'єш кров людську", - відповідав йому блаженний, повчаючи царя "багатьма жахливими словами", щоб той припинив вбивства і не грабував святі Божі церкви. Але Іван не послухався і наказав зняти дзвін з Троїцького собору, і тоді, згідно пророцтва святого, згинув найкращий кінь царя.

Молитва і слово блаженного збудили совість володаря. Переляканий пророцтвом, що збулося, і викритий в лиходійствах, Грозний, наказавши зупинити грабіж, утікав з міста. Опричники, свідки цього, писали: "Могутній тиран... пішов побитий і присоромлений, немов прогнаний ворогом. Так убогий жебрак злякав і прогнав царя з безліччю тисяч воїнів".

Блаженний Миколай помер 28 лютого 1576 року і був похоронений у Троїцькому соборі врятованого ним міста. Такій честі удостоювалися лише псковські князі і, згодом, архіпастирі.

Місцеве шанування блаженного почалося вже через 5 років після його смерті. У 1581 році, при облозі Пскова військами польського короля Стефана Баторія, ковалеві Дорофію було явлення Божої Матері з сонмом псковських святих, що молилися за місто, серед яких був і блаженний Миколай (відомості про Пськово-Покровську ікону Божої Матері можна переглянути 14 жовтня).

У кафедральному Троїцькому соборі Пскова і нині спочивають мощі блаженного Миколая Псковського, який "у тілі будучи юродивим ... став громадянином вишнього Єрусалиму.., царську державу і розпал лютування на милість обернувши".