На іконі Божа Матір зображена в повний зріст, на лівій руці Її – Богонемовля. Деякі цей образ Богоматері називають "Як нам Тебе називати". У вівтарній частині Володимирського кафедрального патріаршого собору також знаходиться зображення Пресвятої Богородиці «Благодатне Небо»

Ікона Божої Матері, звана "Благодатне Небо", знаходиться в іконостасі Московського Архангельського собору Кремля. Відомо, що цей образ перебував раніше в Смоленську і перевезений до Москви дочкою литовського князя Вітовта Софією, коли вона стала дружиною Московського князя Василя Дмитровича (1389 - 1425).

Шестоківська, або Шелтомежська, ікона Божої Матері з'явилася в середині ХVІІІ століття в Москві, в сім'ї Миколи Дмитровича Скріпіцина. Одного разу служниця, яку називали блаженною, уві сні побачила, що в комині прихована ікона Пресвятої Богородиці

Ченстоховська ікона Божої Матері належить, за переказами, до тих 70-ти ікон Пресвятої Богородиці, які написав святий євангеліст Лука (пам'ять 18 жовтня). Вона була написана в Єрусалимі, в Сіонській світлиці. В 66-67 роках, під час навали римських військ під проводом Веспасіана і Тита, християни бігли в містечко Неллі. Разом з іншими святинями вони зберігали в печерах і Ченстоховський образ Богоматері

Обставини первісного походження образу Божої Матері «У скорботах і печалях Утіха» невідомі, але лист ікони свідчить про те, що вона дуже давня. Є переказ, що ікона належала царгородському патріарху святителю Афанасію III, з яким вона побувала у всіх поневіряннях і подорожах владики і в 1653 році вперше прибула в Росію. Після кончини святителя в 1654 році ікона була доставлена в Афонський монастир Ватопед, де й пробула до жовтня 1849 року, коли був відкритий руський Андріївський скит

Ікона Божої Матері, іменована «Милостива», (Киккська) написана, за переказами, святим апостолом і євангелистом Лукою. Інше своє найменування «Киккіотиса» (що означає «Та, що перебуває в Кіккосі») ікона одержала від назви гори Киккос, розташованої на острові Кіпр. Тут, в Кіккській обителі, яку ще називають імператорською, у храмі, побудованому на його честь і перебуває чудотворний образ. 

Знаючи, що лихо попущено за гріхи, весь народ і ополчення наклали на себе триденний піст і з молитвою до Господа і Його Пречистої Матері благаючи Небесної допомоги. Молитва була почута. Від святителя Арсенія (згодом єпископа Суздальського), який був полонений поляками прийшла звістка, що йому у видінні було відкрито про зміну суду Божого на милість, за заступництвом Пресвятої Діви. Натхнені звісткою російські війська 22 жовтня/4 листопада 1612 року звільнили Москву від польських загарбників. Святкування на честь Казанської ікони Пресвятої Богородиці встановлено в 1649 році. І до наших днів ця ікона особливо шанується російським православним народом.

Святкування Пресвятій Богородиці, на честь Її ікони, іменованої "Казанська", встановлено на знак подяки за позбавлення Москви і всієї Росії від навали поляків в 1612 році. Кінець ХVI і початок ХVII століття відомі в історії Росії як Смутний час. Країна зазнала нападу польських військ, які глумилися над православною вірою, грабували і палили храми, міста і села. Обманним шляхом їм вдалося оволодіти Москвою. На заклик святійшого патріарха Єрмогена (пам'ять 12/25 травня) російський народ став на захист батьківщини. В стан ополчення, яке очолював князь Димитрій Михайлович Пожарський, був присланий з Казані чудотворний образ Пресвятої Богородиці.

Ікона зображує Богородицю без Немовляти. На шиї Божої Матері з правого боку кровоточива рана. У нижній частині ікони був прироблений футляр, в якому зберігався ніж з дамаської сталі з кістяний рукояткою, яким турок-ікононенависник завдав удару іконі, після чого і з'явилася кровоточива рана. До ікони додавався також вишитий візантійський герб (двоголовий орел), що підтверджував імператорське походження образу.

Андрониківська ікона Божої Матері, відома також під іменами Монемвасійська і Грецька, - родова святиня грецького імператора Андроника III Палеолога, за переказами, одна з написаних апостолом і євангелістом Лукою. Насамперед збереглися документальні свідчення про ікону, в 1347 році Андроник пожертвував її Монемвасійській обителі в Мореї, де вона перебувала до початку XIX-го сторіччя. Після нападу на Грецію в 1821 році турецьких військ, настоятель монастиря, єпископ Агапій, намагаючись врятувати чудотворну Андрониківську ікону, зник з нею в м. Патрас.