Преподобний Максим Грек (XV - XVI ст.), син багатого грецького сановника в місті Арті (Албанія), здобув блискучу освіту. В юності він багато подорожував і вивчав мови і науки у європейських країнах; побував у Парижі, Флоренції, Венеції. Після повернення на батьківщину прибув на Афон і прийняв чернецтво в Ватопедській обителі. Він із захопленням вивчав стародавні рукописи, залишені на Афоні грецькими імператорами (Андроніком Палеологом та Іваном Кантакузеном), які прийняли чернецтво. У цей час великий князь Московський Василь Іванович (1505 - 1533) побажав розібратися в грецьких рукописах і книгах своєї матері, Софії Палеолог, і звернувся до Константинопольського патріарха з проханням надіслати йому вченого грека. Інок Максим отримав вказівку їхати до Москви. Після прибуття йому було доручено перевести на слов'янську мову тлумачення на Псалтир, потім тлумачення на книгу Діянь апостолів і кілька богослужбових книг.

Преподобний Максим запопадливо і ретельно намагався виконувати всі доручення. Але, з огляду на те, що слов'янська мова не була рідною для перекладача, природно, виникали деякі неточності в перекладах.

Митрополит Московський Варлаам високо цінував праці преподобного Максима. Коли ж Московський престол зайняв митрополит Даниїл, становище змінилося.

Новий митрополит зажадав, щоб преподобний Максим перекладав на слов'янську мову церковну історію Феодорита. Максим Грек рішуче відмовився від цього доручення, вказуючи на те, що "в цю історію включені листи розкольника Арія, а це може бути небезпечно для простоти". Ця відмова посіяла розбрат між преподобним і митрополитом. Незважаючи на негаразди, преподобний Максим продовжував старанно працювати на ниві духовної просвіти Русі. Він писав листи проти магометан, папизму, язичників. Переклав тлумачення святителя Івана Златоуста на Євангелія від Матвія й Івана, а також написав кілька власних творів.

Коли великий князь мав намір розірвати свій шлюб з дружиною Соломонією через її неплідність, відважний сповідник Максим надіслав князеві "Глави повчальні очільникам правовірних", в яких він переконливо довів, що статус зобов'язує князя не коритися тваринам пристрастям. Преподобного Максима кинули до темниці. З того часу почався новий, багатостраждальний період життя преподобного. Неточності, виявлені в перекладах, були поставлені преподобному Максиму в провину, як навмисне псування книг. Важко було преподобному у в'язниці, але серед страждань преподобний здобував і велику милість Божу. До нього з'явився Ангел і сказав: "Терпи, старче! Цими муками позбудешся вічних мук". У в'язниці преподобний старець написав вугіллям на стіні канон Святому Духу, який і нині читається у Церкві.

Через шість років преподобного Максима звільнили від тюремного ув'язнення і послали під церковною забороною до Твері. Там він жив під наглядом добродушного єпископа Акакія, який милостиво ставився до безневинно постраждалого. Преподобний написав автобіографічний твір "Думки, якими зажурений та ув'язнений чернець, втішав і зміцнював себе в терпінні". Лише через двадцять років перебування в Твері преподобному дозволили проживати вільно і зняли з нього церковну заборону. Останні роки свого життя преподобний Максим Грек провів у Троїце-Сергієвій Лаврі. Йому було вже близько 70 років. Гоніння і праці відбилися на здоров'ї преподобного, але дух його був бадьорий, він продовжував трудитися. Разом зі своїм келійником і учнем Нілом преподобний старанно перекладав Псалми з грецької на слов'янську мову. Ні гоніння, ні ув'язнення не зломили преподобного Максима.

Преподобний спочив 21 січня 1556. Його поховали в північно-західній стіні Свято-Духівської церкви Троїце-Сергієвої Лаври. Засвідчено чимало благодатних зцілень, що сталися біля гробниці Преподобного, на якій написані тропар і кондак йому. Лик преподобного Максима часто зображується на іконі Собору Радонезьких святих.