Святий мученик Василій належав до знатних громадян міста Анкіри Галатійської (нині - Анкара, Туреччина).

Постраждав за імператора Юліана Відступника. За сповідання християнської віри було приведено на суд до проконсула Сатурніна і піддано тортурам: підвішивши на дереві, кати стругали тіло мученика залізними знаряддями. Потім Василя відправили до Константинополя, де він також зазнав мук: тіло його витягували доти, доки не вивихнули кістки, вирізали ремені з його шкіри, кололи розпеченими спицями, але святий зазнавав усе, за допомогою Божою, залишаючись неушкодженим після всіх мук. Тоді його кинули в розпечену піч, але й у вогні Василій залишився живим і неушкодженим

Обрізання як обряд посвяти Божеству існувало у багатьох народів, у тому числі і в єгиптян. У єврейському розумінні кров священна, тому що «кров є душа», кров, що тече з органу, що дає життя, означає посвяту Богові життя, прийнятого як дар. У ізраїльтян цей обряд став знаменувати вступ до союзу-завіту Авраама та обраного народу з Богом і мав нагадувати народу про зобов'язання, що випливають із цього.

Василій Великий народився близько 330 року у Кесарії. У сім'ї Святителя Василія до лику святих зараховані матір Емілія (пам'ять 1 січня), сестра Макрина (пам'ять 19 липня), брат Григорій (пам'ять 10 січня). Батько був адвокатом, під його керівництвом Василій здобув початкову освіту, потім він навчався у найкращих вчителів Кесарії Каппадокійської, де познайомився зі святим Григорієм Богословом (пам'ять 25 січня), а пізніше перейшов до шкіл Константинополя. На завершення навчання Святитель Василій вирушив до Афін – центру класичної освіти

Емілія Кесарійська (Каппадокійська) народилася в Кесарії між 305 і 315 роками в багатій сім'ї, якій належали великі володіння Малої Азії.

У юності Емілія відрізнялася рідкісною вродою, але, будучи глибоко віруючою, готувала себе до безшлюбності. Однак вона рано осиротіла, батько її прийняв мученицьку смерть за часів імператора Лікінія. Тоді часто одиноких дівчат викрадали для насильницького заміжжя. Побоюючись цього, Емілія вийшла заміж за адвоката Василія, який згодом став ієреєм. Василій був відомий як освічена і благочестива людина

Святий мученик Трифон народився в одній із областей Малої Азії – Фрігії, неподалік міста Апамії в селі Кампсада.

З юних років Господь дарував йому силу вигнання бісів та зцілення різноманітних хвороб. Одного разу жителі його рідного села були врятовані ним від голоду: святий Трифон силою своєї молитви змусив піти шкідливих комах, що винищували хлібні злаки та спустошували поля. Особливо прославився святий Трифон вигнанням диявола з дочки римського імператора Гордіана (238–244).

Свята мучениця Перпетуя походила з роду патрицій і жила в Карфагені.

Таємно від свого батька, переконаного язичника, вона прийняла Святе Хрещення, увірувавши в Спасителя, і спромоглася на мученицький спочинок разом зі своїм братом Сатиром, служницею Філіцитатою та юнаками Ревокатом, Саторнілом і Секундом, які також готувалися стати християнами.

Сучасник і друг преподобного Петра блаженний Феодорит, єпископ Кирський, повідомляє про цього великого подвижника такі високо повчальні відомості.

Ще в юності преподобний Петро запалився ревністю про Христа і, залишивши своїх батьків, подвизався в безлюдному усамітненні (у м. Галатії). Потім він вирушив на поклоніння святим місцям Палестини. Насолодившись спогляданням цих місць, він прибув до Антіохії, яка на той час (це було в другій чверті IV століття) процвітала справжнім благочестям.

Преподобний Вендіміан народився у Мізії.

У молодості був учнем святого Авксентія, одного з отців IV Вселенського Собору (451). Оселившись в обителі, заснованій преподобним Авксентієм (пам'ять 1 лютого) на горі Оксії, недалеко від Халкідона (Мала Азія), він трудився 42 роки в пості та молитві в келії свого вчителя – в розколині скелі, зазнаючи спокуси від демонів. За свої подвиги преподобний отримав дар зцілень. Помер він близько 512 року.

Про преподобних Марка Гробокопателя, Феофіла Плаксивого та Івана (XI–XII) розповідає Києво-Печерський Патерик. Двоє братів-ченців, преподобні Феофіл та Іван, так любили один одного, що впросили преподобного Марка приготувати їм одну могилу.

Через багато років старшого брата було послано у монастирських справах. Тоді брат Іван захворів і помер. Через кілька днів повернувся преподобний Феофіл і пішов разом із братією подивитися, де покладено померлого. Побачивши, що він лежить у їхній труні на першому місці, обурився на блаженного Марка і сказав: «Навіщо поклав його тут на моєму місці?

Преподобний Маркел, ігумен обителі "Невсипущих", був родом з Апамії в Сирії. Він рано втратив своїх батьків-християн. Освіту здобув спочатку в Антіохії, потім у Ефесі. Весь маєток, що дістався від батьків, він роздав жебракам, порвавши зв'язок зі світом.

У Ефесі під керівництвом досвідченого старця Маркел вступив на шлях подвижництва, але потім пішов у Візантію до преподобного Олександра, ігумена обителі "Невсипущих".