Апостол Петро, що спочатку називався Симоном, був сином рибалки Йони з Віфсаїди Галілейської і братом апостола Андрія Первозванного, який і привів його до Христа. Святий Петро був одружений і мав будинок у Капернаумі. Покликаний Христом Спасителем підчас риболовлі на Генісаретському озері, він завжди висловлював особливу відданість і рішучість, за що і був удостоєний особливого наближення до Господа разом з апостолами Яковом та Іваном Богословом.

Сильний і полум'яний духом, він, природно, зайняв впливове місце серед Христових апостолів. Він перший рішуче сповідав Господа Ісуса Христа Христом, тобто Месією, і за що удостоївся найменування Камінь (Петро). На цьому камені Петрової віри Господь обіцяв створити Церкву Свою, яку врата адові не переможуть.

Своє триразове зречення від Господа напередодні Його розп'яття апостол Петро омив гіркими сльозами розкаяння, унаслідок чого після Свого воскресіння Господь знов відновив його в апостольській гідності, триразово, за кількістю зречення, доручивши йому пасти ягнят і овець Своїх. Згідно з переказом, апостол Петро щоранку при звуці півня згадував своє легкодухе зречення від Христа і починав гірко плакати. 

Апостол Петро перший сприяв поширенню й утвердженню Церкви Христової після зішестя Святого Духа, вимовивши сильну промову перед народом в день П'ятидесятниці і навернувши 3000 душ до Христа. Через деякий час, зцілив кульгавого від народження, він другою проповіддю навернув до віри ще 5000 юдеїв. Духовна сила, що виходила від апостола Петра була настільки сильною, що навіть тінь його, осіняючи лежачих на вулиці хворих, зцілювала їх (Дії 5, 15). Книга Діянь з 1 глави по 12 розповідає про його апостольську діяльність.

Онук Ірода Великого, Ірод Агрипа Перший, в 42 році після Різдва Xристового розпочав гоніння супроти християн. Він забив апостола Якова Заведеєвого і кинув апостола Петра до темниці. Християни, передбачаючи страту апостола Петра, гаряче за нього молилися. Вночі сталося диво: в темницю до апостола Петра зійшов Ангел Божий, кайдани спали з нього, і він безперешкодно вийшов з темниці, ніким не помічений. Після цього чудесного звільнення книга Діянь згадує про нього тільки ще раз при розповіді про Апостольський собор. 

Інші відомості про нього збереглися тільки в церковних переказах. Відомо, що він проповідував Євангеліє по берегах Середземного моря, в Антіохії (де висвятив апостола Еводія). Апостол Петро проповідував у Малій Азії юдеям і прозелітам (язичникам, наверненим в юдейство), потім - в Єгипті, де висвятив Марка у першого єпископа Александрійської Церкви. Звідси він перейшов до Греції (Ахаії) і проповідував в Коринті, потім проповідував у Римі, Іспанії, Карфаген і Британії. Згідно з переказом, апостол Марко написав своє Євангеліє для римських християн зі слів апостола Петра. Серед новозавітних священних книг є два Соборні (окружних) послання апостола Петра. Перше Соборне Послання апостола Петра адресоване «прибульцям, розпорошеним в Понті, Галатії, Кападокії, Азії й Віфанії» - провінціях Малої Азії. Причиною написання було бажання апостола Петра утвердити братів своїх при виникненні негараздів у цих громадах і переслідуваннях, що спіткали їх з боку ворогів Хреста Христового. З'явилися серед християн і внутрішні вороги в особі лжевчителів. Користуючись відсутністю апостола Павла, вони почали спотворювати його вчення про свободу християнську та протегувати всяку моральну розпущеність. 

Друге Соборне послання написане знову ж до Малоазіатських християн. У цьому другому посланні апостол Петро з особливою силою застерігає віруючих від розпусних лжевчителів. Ці лжевчення схожі з тими, які викриває апостол Павло у посланнях до Тимофія і Тита, а також апостол Юда - у своєму Соборному посланні. Лжевчення єретиків загрожували вірі та моральності християн. У той час стали швидко поширюватися гностичні єресі, ввібрали в себе елементи юдейства, християнства й різних язичницьких навчань. Це послання написане незадовго до мученицького спочинку  апостола Петра: «Знаю, що я незабаром повинен я залишити оселю свою (тіло), як і Господь наш Ісус Христос відкрив мені».

До кінця життя апостол Петро знову прибув до Риму, де і прийняв мученицьку смерть в 1967 році через розп'яття вниз головою. Ця подія художньо описано Генріхом Сенкевичем у книзі «Камо грядеши, Господи».