Святі безсрібники Косьма і Даміан були рідними братами. Вітчизна їх - Асія. Так у давні часи називалася частина Малої Азії. Ні час їх народження, ні час смерті невідомі. Безсумнівно тільки те, що вони жили не пізніше IV століття. Так потрібно думати, по-перше, тому що в першій половині V століття, при імператорі Феодосії молодшому, будувалися на їхню честь святі храми, по-друге тому, що копти, що відокремилися від православ'я з часів Халкідонського собору (431 р.), визнають їх у лику святих, тоді як святих, котріжили після цього часу вони не приймають.

Батько їх був греком і язичником, мати - християнка, на ім'я Феодотія. У ранніх літах вони позбулися свого батька, але це послужило до їх щастя. Мати могла вільніше зайнятися вихованням дітей. Зважившись на все життя залишитися вдовою, вона ревно виконувала закон християнський, відмовившись від усіх радощів життя, вона про те тільки дбала, щоб догодити Господеві. Словом, була правдивою вдовицею, яких вихваляє апостол Павло: істинна вдова усамітнюється, уповає на Бога, та перебуває в молитві день і ніч (1 Тим 5, 5.).

Тому Свята Церква зарахувала її до лику святих, найменувавши преподобною і творить пам'ять її разом з її дітьми. Можна зрозуміти, яке виховання отримали діти під керівництвом такої матері. З самого дитинства вона намагалася навіяти їм страх Божий і любов до чеснот. А як скоро діти стали підростати, вона віддала їх на навчання грамоті до якогось богобоязливого чоловіка. Тут, звичайно, головною наукою було Божественне Писання, але в той же час вони, рухомі любов'ю до стражденного людства, вивчали лікарську науку, дізнавалися цілющі властивості трав і рослин.

Господь благословив їх добрий намір і дарував їм особливу благодать - дарзцілень і чудотворення. Хвороби припинялися, як скоро починали лікувати Косьма і Даміан. Це, зрозуміло, приваблювало до них безліч болящих всякого роду.

Сліпі, криві, розслаблені, біснуваті оточували чудотворців. Але святі цим не обтяжувалися. Мало того, щоб бути доступнішими для недужих, вони самі шукали їх і для цього переходили з міста в місто, з села в село, і всім хворим, незалежно від статі і віку, звання і стану, подавали зцілення.

І це робили вони не для того, щоб збагатитися або прославитися, але з самою чистою, високою метою - служитистражденним заради Бога, любов до Бога виразити в любові до ближніх. Тому вони ні від кого ніколи не брали ніякої винагороди за свою працю, ніяких навіть знаків подяки за власні благодіяння. Вони твердо знали-і вірно зберегли заповідь Спасителя: хворих зцілюйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: даремно дістали, даремно й давайте( Мт.10, 8).

Дармо отримали вони благодать від Бога, дармо і роздавали її (Мв.10,8). Про одне тільки просили вони зцілених ними: щоб ті твердо вірили в Христа, свято жили у Христі, коли ж зцілені ще не були освічені світлом Євангелія, то намагалися навернути їх до християнської віри. Таким чином, лікуючи тілесні недуги, вони в той же час лікували і недуги душевні.

За це безкорисливе служіння стражденному людству, за ці чудесні зцілення невиліковних хворіб Свята Церква величає їх безсрібниками і чудотворцями.

Але не на людей тільки простягалася лікарська сила святих лікарів. Вони не забували і безсловесних тварин. Праведник піклується життям худоби своєї, говорить слово Боже (Притч.12, 10). Вірні цій заповіді, вони ходили по домівках, пустелях і лісах, самі відшукували хворих тварин і подавали їм зцілення. Вдячні тварини відчували їх благодіяння, знали своїх помічників і, як тільки ці з'являлися в пустелях, ходили слідом за ними цілими стадами.

Одного разу сталося їм зайти в одне пустинне місце. Тут вони знайшли ледь живого верблюда. Сюди загнав його і скалічив диявол, святі зглянулися над твариною, зцілили його і відпустили здоровим на своє місце. Після, як побачимо, тварина не залишилася невдячною до них.

У таких справах милосердя минуло все життя святих безсрібників. Брати ніколи не розлучалися один з одним, разом молилися, разом ходили, разом лікували. І це вони робили не без мети. Давши обітницю ніколи ні від кого нічого не брати, вони побоювалися, щоб хто-небудь таємно один від одного не взяв від зцілених будь-яких дарів. Все своє життя зберігали вони свою обітницю, і лише під кінець його одному з них Господь допустив порушити її.

У ті часи була звернулась до нихжінка, ім'ям Палладія. Кілька років страждаючи тяжкою хворобою, не отримуючи полегшення ні від яких лікарів, відчуваючи вже наближення смерті, вона раптом почула про святих лікарів, які зцілюють всякі хвороби.

З вірою в чудодійну їхню силу вона послала просити їх до себе. Святі виконали її прохання, і, як тільки зайшли до будинку її, хвора отримала зцілення і встала абсолютно здоровою. З вдячності за зцілення вона готова була віддати їм весь свій маєток, пропонувала багаті подарунки, але святі нічого не брали.

Тоді вона придумала засіб хоча б одного з них вблагати прийняти від неї нікчемний дар. Взявши три яйця, вона таємно прийшла до святого Даміана і заклинала його ім'ям Божим взяти від неї ці три яйця в ім'я Святої Трійці. Даміан довго відмовлявся, але заради імені Божого, поступився її проханню.

Косьма про це дізнався, дуже засмутився і тоді зробив заповіт, щоб, по представленні їх, не ховали разом з ним тіло Даміана, оскільки той порушив обітницю Господеві, що взяв хабар за зцілення. У ту ж ніч з'явився Господь Косьмі і сказав: «Для чого ти тужиш заради взятих трьох яєць? Вони взяті не заради винагороди, але через клятву дружини в Моє ім'я ...!»Косьма втішився, але нікому не сказав про своє видіння. Створивши після цього ще багато знамень і чудес, Косьма спочив з миром.

Через певний час після його спочинку спочив з миром і святий Даміан. Люди, що шанували їх пам'ять, оточили тіло Даміана і дивувалися, де покласти його. Заповіт Косьми був у всіх у свіжій пам'яті, порушити його боялись.

І ось, коли вони в подиві стояли при святому тілі, раптово підійшов до них верблюд. Люди мовчали, заговорив верблюд. "Люди Божі,- так почав промову безсловесний, - ви чимало насолодилися знамень і чудес від святих Косьми і Даміана, і не тільки ви, але і ми, тварини, дані вам на службу Богом. Як слуга я прийшов до вас розповісти таємницю Косьми, щоб не розлучати їх один від одного, але разом покласти їх».

Верблюд цей був той самий, який колись був зцілений святими. Люди, що оточили тіло святого, дякували Господу, Котрий так дивовижно відкрив таємницю Свою, і, поклавши святі мощі безсрібників в одну раку, поховали їх на місці, званому Фереман (нині не існує, зруйнований турками). Судячи з описів оригіналів, вони померли в розцвіті сил.

Незабаром на місці їх поховання влаштована була церква дивна і преславна, як говорить їх життєписьменник. У цю церкву з ближніх і далеких країн стікалися всякого роду хворіючі.

Бачачи таке необмежене і невичерпне багатство святих, недужі постійно оточували цей храм. Після слід вважати, було чимало виявлено чудотворінь святими безсрібниками. Недарма іхній життєписьменник говорить, що легше виміряти море і перерахувати зірки, ніж оповісти всі чудеса святих. З безлічі чудес він описав дванадцять, і досить детально. Димитрій, митрополит Ростовський, у своїх Читанках-Мінеях описав тільки два дива. Ми з дванадцяти коротко розповімо про шість.

У Феремані жив Малх. Одного разу, вирушаючи в далеку дорогу, він привів дружину свою до церкви святих безсрібників і сказав їй: «Ось, я відходжу далеко, а тебе залишаю під заступництвом святих Косьми і Даміана. Живи будинку до тих пір, поки я не пошлю до тебе якийсь знак, який ти вірно дізнаєшся, що він мій». Сказавши це, вони розлучилися.

Через певний час диявол, прийнявши на себе вигляд знайомої людини, прийшов до Малхової дружини, показав їй той самий знак, про який говорив чоловік її, і сказав: «Чоловік твій прислав мене, щоб я проводив тебе до нього».

Дружина, побачивши знак, даний чоловіком, повірила, але йти до нього зважилася не раніше, як провідник дав клятву в церкві святих безсрібників на шляху нічим не ображати її. Але що означала клятва для біса? Йому треба було послабити в людях віру в заступництво святих безсрібників.

І ось, як тільки приїхали вони в дике, пустельне місце, диявол зіштовхнув жінку з ослиці, на якій вона їхала, і хотів убити. Жінка в острасі закричала: «Святий Косьмо і Даміане, допоможіть мені і визволіть мене!».

Святі завжди близькі до всіх, хто кличе їх. Раптово з'явилися два вершники. Злий дух дізнався, хто були ці вершники, побіг на високу гору, кинувся в прірву і зник. А вершники, взявши дружину, благополучно повернули до будинку її. Дружина кланялася їм і дякувала, але тільки просила сказати, хто вони, її рятівники? «Ми, - відповідали святі, - Косьма і Даміан, яким вручив тебе чоловік твій, відходячи в дорогу». Сказавши це, вони стали невидимі. Дружина ж від страху і радості впала на землю.

Прийшовши до тями, вона поспішила до храму святих безсрібників і там слізно дякувала їм, і все розповіла про своє спасіння.

Деякий юнак, від переляку втратив розум, був приведений до храму святих безсрібників з надією отримати зцілення. Кілька днів і ночей провів він при церкві святих, не отримавши зцілення.

Через певний час прийшов до нього батько його, благочестивий старець. Молитва батька була почута. Син, який досі не впізнавав батька, став впізнавати його. Нарешті святі, невидимо поклавши на нього руки, зовсім зцілили його, з'явившись батькові, повеліли йому йти в свій будинок, славлячи Бога.

Деякий чоловік, який страждав хворобою в легенях, що супроводжувалася кровохарканием, прийшов до раки мощей святих безсрібників просити зцілення. Була його хвороба настільки небезпечною, що всі вважали його вже близьким до смерті, а дружина його навіть готувала все необхідне для поховання. Потрібно зауважити, що хворий досі не вірив в чудодійну силу святих і часто зневажав Бога.

Святі зцілили його від тієїта й іншої недуги. У нічному видінні вони сповістили, щоб він більше ніколи не говорив зневажливих слів і цілий рік утримувався від вживанням'яса. Хворий з радістю прийняв ту пропозицію і вірно виконав її. Тоді велінням святих кров, яка йшла гортанню, зупинилася, легені зміцнилися, і хворий, подякувавши дивовижним лікарям, з радістю пішов до свого дому.

Прийшла до церкви святих безсрібників деяка жінка німа і глуха. Страждаючи багато років цією тяжкою хворобою, вона, окрім небесної, ніякої не могла очікувати собі допомоги. Довго, невідступно, зі сльозами молила вона святих лікарів зцілити її від недуг. Нарешті, молитва її була почута. Німа і глуха часто в розумі своєму повторювала Трисвяте. Через Трисвяте явили диво і святі безсрібники.

Під час вечірнього богослужіння у храмі їх, коли, за звичаєм, співалось Трисвяте, раптом глуха почула співаючих і, досі німа, з співаючими почала співати Трисвяте. Уражена незвичайним дивом, вона гучно сповідала велич Божу, явлену через святих безсрібників.

Святі безсрібники здійснювали чудеса і в язичних країнах. Сталося одному еллінові, прихильнику Кастора і Поллукса (боги язичницькі), впасти в тяжку, нестерпну недугу. Друзі його радили йому йти в храм святих безсрібників Косьми і Даміана. Хворий послухався. Тут, бачачи безліч недужих, безліч зцілених, він, нарешті, і сам переконався в чудодійній силі лікарів і з вірою почав просити їх про помилування.

Святі, з'явившись йому обидва разом, сказали: «Друже! Для чого ти прийшов до нас? Для чого ти просиш нас! Та й не сам ти прийшов до нас, а посланий іншими. Ми не Кастор і Поллукс, але раби Христа-безсмертного Царя, ми -Косьма і Даміан. Отже, якщо вірою пізнаєш нашого Владику, то отримаєш від Нього зцілення ».

Елін, страждаючи нестерпними муками, пізнав Бога Істинного, невпинно волав до святих про помилування і дав обітницю прийняти християнську віру. Святі, передбачивши чистоту його віри, поклали на нього руки і подали цілковите зцілення. Зцілений виконав свою обітницю - прийнявсвяте хрещення. Повернувшись до свого дому абсолютно здоровим, він з великою радістю розповідав усім про чудеса святих безсрібників, про нікчемність Кастора і Поллукса, про перевагу вчення християнського. Багато хто зі слухачів розчулювалися і, знехтувавши свою віру, приймали християнство.

Хтось - любительнародних видовищ - страждавхворобою в грудях. Ні в чому не знаходячи собі полегшення, він, нарешті, змушений був йти в храм святих безсрібників. Святі лікарі, бачачи його старанність, змилосердилися над хворим.

У наступну ж ніч вони з'явилися йому і повели випити одну чашу смоли (пекла). Хворий не виконав їх веління. Святі з'явилися йому вдруге і до однієї чаші додали іншу. Коли ж він і цього не виконав, з'явилися йому втретє і веліли йому випити три чаші.

Незважаючи на хворобу, яка збільшувалася в ньому з кожним днем, він ніяк не хотів виконати веління святих. Нарешті, вони знову з'явилися йому уві сні і з веселими обличчями сказали: «Друже, що так кличеш нас? Якщо тобі неприємно для свого здоров'я випити три чаші смоли, то вилий їх в одну посудину і, дочекавшись глибокого вечора, іди з ним в гору, на місце видовищ, і там зарий її так, щоб ніхто тебе не бачив. Якщо це зробиш, то отримаєш зцілення ».

Хворий з радістю виконав все, як було наказано. Але все, що він робив, бачив один запізнілий на тому місці чоловік. Пояснюючи його дивний вчинок чарами, він, помітивши місце, пішов і привів з собою багатьох інших людей. Ті, упевнившись в істині свідчення, взяли і представили уявного волхва на суд. Стали допитувати. Він розповів всю правду - йомуне вірили.

Нарешті, вирішили так, що якщо дійсно таке було веління святих безсрібників, то він при всіх повинен випити ці три чаші і отримати зцілення. Хворий з радістю прийняв посудину, яка здававалася йому неприємною, при всіх він випив її, і негайно ж силою святих безсрібників отримав зцілення; з радістю пішов він до храму їх і, віддавши подяку, всім розповідав, як святі безсрібники і від хвороби його зцілили, і послуху навчили, і від народних видовищ відучили.

Всі ці чудеса вчинені святими безсрібникамив Асії, і більшою частиною в їх храмі, при святих мощах. Звичайно, там і складався і їх опис. На слов'янську мову він перекладений з грецької, що доводять багато слів, залишених в слов'янському тексті без перекладу. Немає сумнівів, що благодать чудотворення святих безсрібників виявлялася і в нашій Батьківщині. Недарма предки наші так багато спорудили святих храмів в ім'я їх.

У нашій Батьківщині святі безсрібники Косьма і Даміан (азійські) переважно вважаються покровителями дітей. До них вдаються з молитвою при початку навчання грамоті, щоб вони зміцнили ще слабкі дитячі сили й сприяли їх правильному розвитку.

Звичайно, таке переконання в нашому народі складено недарма. Підставою для нього могли послужити, почасти, саме життя їх, почасти, і церковна для них служба: по-перше, у житії їх є сказання про те, як вони були відведені своєю матір'ю на навчання грамоті. Цей випадок з їхнього життя зображується і на іконах, по-друге, в церковній службі вони прославляються як мудрі лікарі таємно навчені велемовності, всякого розуму і мудрості сповнені, які всім знання подають.

Безсрібник Косьма, священномученик Харалампія і мученик Трифон

Православний люд, бачачи на іконах, читаючи в їх житії сказання про навчання грамоті їх самих, чуючи у храмах, що вони всім знання подають, не міг не прийти до висновку, що вони особливо протегують учням. А благодать святих безсрібників є нескінченною, як співає Свята церква. Вони не тільки мудрі лікарі, а й мудрі наставники, допомагаючи всім, що приходять до них з вірою, чи можуть вони відмовити дітям?

Закінчуючи опис життя святих безсрібників, що з Асії, не можна не згадати про похвальне для них слово, яке в давніх списках поміщалося слідом за описом їх життя, і яке, звичайно, на їх спомин читалося під час богослужіння. Походження його, як думають учені, руське тому що в кінці його згадується про правовірного князя. У ньому, після пишного вступу, міститься похвала або величання святих безсрібників, викладена у формі акафіста, а в кінці робиться молитовне до них звернення.