Святі мученики Євлампій і Євлампія, рідні брат і сестра, жили на початку IV століття в місті Нікомидії.

Прочитавши указ імператора Максиміана (284 - 305) про засудження кожного християнина на смертну кару, Євлампій обурився, що імператор замість боротьби з ворогами вітчизни озброюється проти своїх підданих.

Юнака повели на суд і зажадали зречення від християнської віри. За відмову Євлампія спочатку катували залізними знаряддями, а потім поклали на розпечений залізний одр. Раптово старадалець виявив бажання відвідати язичницький храм. Судді зраділи, вважаючи, що зломили дух юного християнина. У капищі Марса святий вигукнув: "Іменем Господа Ісуса Христа наказую тобі, ідоле німий і бездушний, впади на землю і стань порохом!". Ідол з гуркотом звалився на землю. Народ виголосив: "Єдиний Бог християнський, великий і сильний!"

Святий знову був узятий на муки. В цей час сестра страждальця Євлампія постала перед суддями і оголосила, що вона теж християнка. Євлампій підбадьорював сестру: "Не злякайся, сестро, ті, що вбивають тіло, душі не можуть убити" (Мф. 10, 28). Після тортур мучеників кинули в розжарену піч, але Господь і від вогню зберіг їх. Нарешті, брата обезголовили, а сестра померла від мук.