Перенесення мощей праведного Лазаря Чотириденного, єпископа Китійского, звершено в IX столітті. Святий праведний Лазар, брат Марфи і Марії, жив у селищі Віфанія, недалеко від Єрусалиму.

Під час Свого земного життя Господь Ісус Христос часто відвідував дім Лазаря, якого дуже любив і називав Своїм другом (Ів. 11,3; Ін.11, 11), а коли Лазар помер і вже чотири дні пролежав у гробі, Господь воскресив його з мертвих (Ів. 11, 17 - 44) (Воскресіння Лазаря згадується Церквою в суботу шостого тижня Великого посту - "Лазареву суботу").

Багато юдеїв, почувши про це, приходили до Віфанії і, впевнившись в дійсності цього найбільшого чуда, ставали послідовниками Христа. За це первосвященики хотіли вбити Лазаря. Праведний Лазар згадується у Святому Євангелії ще один раз: коли за 6 днів до Пасхи Господь знову прийшов до Віфанії, там був і воскреслий Лазар (Ін. 12, 1 - 2, Ін. 12, 9 - 11).

Після воскресіння святий Лазар жив ще 30 років, був єпископом на острові Кіпр, де поширював християнство, і там же мирно спочив.

Святі мощі єпископа Лазаря були знайдені в Китії. Вони лежали в мармуровому ковчезі, на якому було написано: "Лазар Чотириденний, друг Христовий". Візантійський імператор Лев Мудрий (886 - 911) звелів у 898 році перенести мощі Лазаря до Константинополя і покласти в храмі в ім'я Праведного Лазаря.