Святитель Афанасій I, Патріарх Константинопольський (1289-1293; 1303-1311), в миру Олексій, був родом з Адріанополя. Ще в юності, досягнувши успіху в пізнанні мудрості Христової, він залишив оселю і пішов у Салоніки, де в одному з монастирів прийняв постриг з ім'ям Акакій. Звідти він скоро пішов на Святу Гору Афон і вступив до братства Єсфигменської обителі, де три роки служив трапезарем. У працях і подвигах він здобував дар сліз, а своїми чеснотами здобув загальну пошану братії. Боячись похвал, смиренний Акакій пішов з Афона спочатку до святинь Єрусалиму, а потім на Патрійську гору, де тривалий час трудився в самоті. Звідти подвижник перейшов на Авксентієву, а потім на Галантійську гору до монастиря блаженного Лазаря, де прийняв великий ангельський образ з ім'ям Афанасій, отримав священний сан і став Екклесіархом.

Тут святий удостоївся Божественного одкровення: від розп'яття він чув голос Господній, що закликав його до пастирського служіння. Через 10 років, бажаючи ще більше зміцнити свій дух в мовчанні і молитві, святий Афанасій знову оселився на Афонській горі. Проте через виниклі там негаразди повернувся на Галантійську гору. Але й тут йому недовго довелося залишатися на самоті. Безліч народу приходило до нього за пастирським повчанням. Так на місці цьому утворився жіночий монастир. У той час кафедра Константинопольської Церкви пустувала після потрясінь і смути часів Патріарха Івана Векка. За пропозицією благочестивого імператора Андроніка Палеолога, Собор архиєреїв і кліриків в 1289 році одностайно обрав святого Афанасія на кафедру Вселенської Церкви.

Патріарх Афанасій з ретельністю став виконувати новий послух і багато зробив для зміцнення Церкви. Строгість його викривань викликала невдоволення впливового духовенства, і в 1293 році він був змушений покинути кафедру і пішов знову до свого монастиря, де подвизався на самоті. У 1303 році йому знову був вручений жезл патріаршого служіння, який він гідно ніс ще 7 років. У 1308 році святитель Афанасій поставив на митрополита Київського і всієї Руси святителя Петра, Предстоятеля Руської Церкви (пам'ять 21 грудня). І знову через це почалися невдоволення, не бажаючи бути причиною церковної смути, святий Афанасій в 1311 році залишив управління Церквою і пішов у свою обитель, повністю присвятивши себе чернечим подвигам. До кінця життя святий знов удостоївся бачити Христа: Господь докорив його, що свій пастирський обов'язок Афанасій виконав не до кінця. Обливаючись сльозами, святий покаявся у своїй малодушності і отримав від Господа прощення і дар чудотворення. Помер святитель Афанасій у віці 100 років.