Святий мученик Феодот і святі мучениці сім дів - Текуса, Фаїна, Клавдія, Матрона, Юлія, Олександра та Євфрасія, жили в 2-ій половині III століття в місті Анкирі, галатійській області, і мученицьки померли за Христа на початку IV століття. Святий Феодот був "корчемником", мав свій готель, був одружений. Вже тоді він досяг високої духовної досконалості: дотримувався чистоти і цнотливості, виховував у собі утримання, підкорював плоть духу, вправляючись у пості і молитві. Своїми розмовами він приводив юдеїв і язичників до християнської віри, а грішників - до розкаяння і виправлення. Святий Феодот отримав від Господа дар зцілень і лікував хворих покладанням на них рук.

Під час гоніння імператора Диоклетіана (284 - 305) на християн в місто Анкиру був призначений відомий своєю жорстокістю правитель Феотекн. Багато християн бігли з міста, залишаючи свої домівки та майно. Феотекн оповістив всіх християн, що вони зобов'язані принести жертву ідолам, у разі ж відмови будуть віддані на муки і смерть. Язичники приводили християн на муки, а майно їх розкрадали.

У країні наступив голод. У ці суворі дні святий Феодот в своєму готелі давав притулок християнам, які залишилися без даху над головою, годував їх, приховував тих, хто піддавалися переслідуванню, зі своїх запасів давав в розорені церкви все необхідне для здійснення Божественної літургії. Він безстрашно проникав у в'язниці, надаючи допомогу безневинно засудженим, переконуючи бути до кінця вірними Христу-Спасителю. Феодот не боявся ховати останки святих мучеників, таємно виносячи їх або викуповуючи за гроші у воїнів. Коли в Анкирі християнські церкви були розорені і закриті, Божественну літургію стали звершувати в його готелі. Усвідомлюючи, що йому теж належить мученицький подвиг, святий Феодот в бесіді зі священиком Фронтоном передбачив, що йому незабаром доставлять мученицькі мощі на місце, обране ними обома. На підтвердження цих слів святої Феодот віддав свій перстень священика.

У той час смерть за Христа прийняли сім святих дів, з яких старша, свята Текуса, була тіткою святого Феодота. Святі діви - Текуса, Фаїна, Клавдія, Матрона, Юлія, Олександра та Євфрасія, з юних років присвятили себе Богу, жили в постійних молитвах, пості, стриманості, добрих справах і всі досягли старечого віку. Приведені на суд як християнки святі діви мужньо сповідали перед Феотекном свою віру в Христа і були віддані катуванням, але залишилися непохитними. Тоді правитель віддав їх безсоромним юнакам на осквернення. Святі діви гаряче молилися, просячи у Бога допомоги. Свята Текуса впала до ніг юнаків, знявши головне покривало, показала їм свою сиву голову. Юнаки отямилися, самі заплакали і пішли геть. Тоді правитель повелів, щоб святі взяли участь у святкуванні "обмивання ідолів", як це робили поганські жриці, але святі діви знову відмовилися. За це вони були засуджені до смерті. Кожній на шию був прив'язаний важкий камінь, і всі сім святих дів були втоплені в озері. У наступну ніч свята Текуса явилася уві сні святому Феодоту, просячи дістати тіла їх і поховати по-християнськи. Святий Феодот, узявши з собою свого друга Поліхронія та інших християн, попрямував до озера. Було темно, і шлях указувала палаюча лампада. Тим часом перед вартою, поставленою язичниками на березі озера, з'явився святий мученик Сосандр. Залякана сторжа тікала. Вітер відігнав воду на іншу сторону озера. Християни підійшли до тіл святих мучениць і відвезли їх до церкви, де і поховали. Дізнавшись про викрадення тіл святих мучениць, правитель розлютився і наказав хапати без розбору всіх християн і віддавати їх мукам. Був схоплений і Поліхроній. Не витримавши катувань, він вказав на святого Феодота, як винуватця викрадення тіл. Святий Феодот став готуватися до смерті за Христа; вознісши разом з усіма християнами ревні молитви, він заповідав віддати його тіло священику Фронтону, якому раніше віддав свій перстень. Святий постав перед судом. Йому показали різні знаряддя мук і разом з тим обіцяли великі почесті і багатство, якщо він відречеться від Христа. Святий Феодот прославив Господа Ісуса Христа, сповідав свою віру в Нього. У люті язичники віддали святого на тривалі катування, але сила Божа підтримала святого мученика. Він залишився живий і був відведений в темницю. На наступний ранок правитель знов наказав катувати святого, але незабаром зрозумів, що похитнути його мужність неможливо. Тоді він наказав відтяти голову мученику. Страта відбулася, але буря, що здійнялася перешкодила воїнам спалити тіло мученика. Воїни, сидячи в наметі, залишилися стерегти тіло. В цей час священик Фронтон проходив прилеглою дорогою, ведучи осла з поклажею вина зі свого виноградника. Біля місця, де лежало тіло святого Феодота, осел раптом впав. Воїни допомогли підняти його і розповіли Фронтону, що стережуть тіло страченого християнина Феодота. Священик зрозумів, що Господь промислительно привів його сюди. Він поклав святі останки на осла і привіз їх на місце, вказане святим Феодотом для свого поховання, і з честю поховав. Згодом він спорудив на цьому місці церкву. Святий Феодот прийняв Смерть за Христа 20 червня 303 або 304 року, а згадується його пам'ять 18/31 травня, в день смерті святих дів.

Опис життя та мученицького подвигу святого Феодота і страждання святих дів склав сучасник і сподвижник святого Феодота і очевидець смерті його - Ніл, який перебував у місті Анкирі в період гоніння на християн імператора Диоклетіана.