Святий правовірний цар Юстиніан і цариця Феодора. Святий Юстиніан, видатний державний діяч Візантії, великий ревнитель Православ'я, будівничий храмів і церковний письменник, був слов'янином, родом з Болгарії. У часі його царювання (527 - 565) Візантія прославилася військовими перемогами в Персії, Африці, Італії, в результаті яких рішуче викорінювалося язичництво серед вандалів і вестготів. За розпорядженням царя Юстиніана були закриті язичницькі школи в Афінах. З метою поширення християнства на теренах Малої Азії Юстиніан послав туди єпископа Ефеського Івана, який хрестив більше 70 тисяч язичників. Цар наказав побудувати для новонавернених 90 церков, щедро підтримував храмове будівництво в імперії. Кращими будівлями його часу вважаються монастир на Синаї і храм Святої Софії у Константинополі. При святому Юстиніані було побудовано особливо багато храмів в ім'я Пресвятої Владичиці нашої Богородиці. Будучи людиною різносторонньо освіченим, святий Юстиніан ретельно дбав про освіту церковних кліриків і ченців, звелів викладати їм риторику, філософію і богослов'я.

Благовірний володар багато уваги і сил присвятив боротьбі з орігеністами, які відроджували єресь несторіан. Проти цих єретичних вигадок святий Юстиніан склав пісню "Єдинородний Сину і Слове Божий" і ввів обов'язковий її спів у церквах. З цього часу і по сьогоднішній день ця пісня співається на Божественній літургії перед малим входом. За велінням володаря в 553 році був скликаний V Вселенський Собор, що засудив вчення Орігена і підтвердив визначення IV Халкідонського Собору. Святий імператор Юстиніан піклувався про порядок, право і законність в державі. Під його керівництвом і наглядом було складено повне зібрання римських законів, що дійшло до нас під назвою "Кодексу Юстиніана". "Новели" Юстиніана входять у всі варіанти руської Кормчої Книги.

В особистому житті святої Юстиніан дотримувався суворого благочестя, багато і старанно постив. Помер святий цар Юстиніан в 565 році.

Разом з імператором до лику святих зарахована дружина його й однодумець імператриця Феодора, яка померла в 548 році. Вона була спочатку великою грішницею, прихильницею монофізитів, а потім розкаялася і вела доброчесне життя, дотримуючи чистоту душевну і тілесну.