Праведна Юліанія Лазаревська, Муромська, являє собою дивний приклад самовідданої руської християнки. Вона була дочкою дворянина Юстина Недюрова. З молодих років вона жила благочестиво, суворо постилася і багато часу приділяла молитві. Рано осиротівши, вона була віддана на піклування родичок, які не розуміли її і сміялися. Юліанія зносила все терпляче і безмовно. Її любов до людей виражалася в тому, що вона часто доглядала за хворими і шила одяг для бідних. Благочестива і цнотлива життям дівиця привернула увагу власника села Лазаревського (недалеко від Мурома) Юрія Осорьїна, який незабаром одружився на ній. Батьки чоловіка полюбили лагідну невістку та передали в її руки управління будинком. Домашні турботи не перервали духовних подвигів Юліанії. Вона завжди знаходила час для молитви і постійно готова була нагодувати сиріт та одягнути бідних. Під час сильного голоду, сама залишаючись без їжі, віддавала останній шматок тим хто просить. Коли услід за голодом почалася епідемія, Юліанія цілком присвятила себе догляду за хворими.

У праведної Юліанії було шість синів і дочок. Після загибелі двох синів вона вирішила піти в монастир, але чоловік умовив її залишитися в миру, щоб продовжувати виховувати дітей. За свідченням сина Юліанії - Калістрата Осорьїна, який написав її житіє, вона в цей час стала ще більш вимогливою до себе: посилила піст, молитву, спала вночі не більше двох годин, поклавши під голову поліно.

Після смерті чоловіка, Юліанія роздала бідним свою частину спадщини. Живучи в крайній убогості, вона тим не менше завжди була життєрадісною, привітною й за все дякувала Господу. Свята удостоїлася відвідування Святителя Миколи Чудотворця та настанови Божої Матері в часі храмової молитви. Коли праведна Юліанія відійшла до Господа, то була похована поряд із чоловіком у церкві святого Лазаря. Тут же похована і її дочка, схимонахиня Феодосія. У 1614 році були знайдені мощі праведної, що виділяли запашне миро, від якого багато хто одержував зцілення.