Апостол від 70-ти Онисим у молодості був рабом Филимона, християнина знатного роду, що жив у місті Колосах Фригійської області. Провинившись в чомусь перед своїм паном і боячись покарання, святий Онисим втік у Рим, але там, як раб-утікач, потрапив у в'язницю. У в'язниці він зустрівся з апостолом Павлом, який був ув’язнений в кайданах, був освічений ним і прийняв святе Хрещення. У в'язниці святий Онисим як син служив апостолові Павлу. Апостол Павло, особисто знав святого Филимона, написав йому листа, сповненого любові, просячи простити раба-втікача і прийняти його як брата; з цим листом він відправив святого Онисима до його господаря, позбавивши самого себе допомоги, якої дуже потребував.

Святий Филимон, отримавши листа, не тільки простив Онисима, але і відпустив його на волю, пославши назад у Рим до першоверховного апостола. Згодом святий Филимон був рукоположений на єпископа міста Гази (пам'ять його 4 січня, 19 лютого і 22 листопада).

Після смерті апостола Павла святий Онисим служив апостолам до їхньої смерті й був поставлений ними в єпископа. Після кончини святих апостолів він проповідував Євангеліє в багатьох країнах і містах: в Іспанії, Карпетанії, в Колосах, в Патрах. У глибокій старості святий Онисим зайняв єпископський престол в Ефесі, після апостола Тимофія. Коли Ігнатія Богоносця вели в Рим на страту, до нього назустріч вийшов єпископ Онисим з деякими християнами, про що згадує святий Ігнатій у своєму листі до ефесян.

У часі царювання імператора Траяна святий Онисим був схоплений і приведений на суд до єпарха Тертилли. Він протримав святого 18 днів у в'язниці, а потім заслав на ув'язнення в місто Путіоли. Через деякий час єпарх викликав в'язня і, переконавшись, що святий Онисим і далі так само твердо сповідує віру в Христа, піддав його жорстокому побиттю камінням, після чого святому усікли голову мечем. Тіло мученика взяла одна знатна жінка і поклала в срібну раку. Це було близько 109 року.